Одним з викликів світу сучасній людині є величезна кількість інформації, яку ми отримуємо (слухаємо, бачимо, читаємо) щодня. Інформації багато, вона ллється на нас звідусіль: з планшетів та ноутбуків, з радіо та телевізорів. Однак, велику частину цінних джерел знань і мудрості, особистісно цінних емоцій ми отримуємо саме через читання книг. Книга – велике диво, створене людиною. З того часу, як люди навчилися писати, свій досвід вклали у книги. Саме вони містять фундаментальні знання, відчиняють двері світу, допомагають уявити минуле та зазирнути в майбутнє.

То ж слухання чи читання, ось у чому питання?

      По-перше, ми стимулюємо уяву, намагаючись відтворити образ персонажа та сюжетні особливості. По-друге, знання засвоюються повільніше і міцніше, і,  як наслідок, це розвиває зони мозку, відповідальні за прийняття рішень та аналіз (кажуть навіть, що за 100 років результати студентських IQ-тестів покращилися на 20 пунктів завдяки розвитку читацьких і писемних навичок).

     Інша справа – слухання книжок. Тут все відбувається інакше. Багато чого залежить від тембру голосу мовця або диктора. Саме за його допомогою образи оживають у нашій уяві, а слова закарбовуються в пам’яті.
      Науковці проводили досліди, щоб дізнатися, що ж усе-таки корисніше: читати книжки чи слухати. Суть експерименту полягала в тому, що студентам пропонували читати, тільки слухати, або читати і слухати уривок з книжки. Потім засвоєння матеріалу перевіряли за допомогою опитування та сканування мозку. Виявилось, що обидва процеси читання та слухання активізують однакові ділянки мозку, отже, рівноправно корисні для розвитку людини (але тільки дорослої). Дітям читати паперові книжки обов’язково! Для дошкільнят дуже важливо обрати саме паперову книгу, бо гортання сторінок сприяє розвитку дрібної моторики і тактильних відчуттів.  До того ж, паперова книга унікальна. Вона незрівнянно, особливо пахне папером і фарбою. А можливо, ця книга знайдена у бабусі на горищі та ще й збереглися позначки прадідуся?!  Саме ці маленькі таємниці можуть захопити дитину і викликати бажання прочитати її.

Папір чи екран?

      У цьому питанні думки вчених розійшлися. За результатами одних досліджень, час, рівень розуміння тексту й емоційність однакові як для паперових видань, так і для електронних носіїв; водночас, за результатами інших досліджень, при читанні з електронних носіїв, читання стає F-подібним, тобто читач буквально поринав у ліву частину тексту, ігноруючи праву. Це погіршувало сприйняття інформації через збільшення швидкості читання.

      Паперові книжки задовольняють чуттєву функцію – їх можна помацати, понюхати, пошурхотіти сторінками, олівцями зробити помітки на полях. 

      «Перегортання сторінок книжки також дає невелику перерву нашому мозку, дозволяє йому відпочити і засвоїти інформацію», – вважає професор психології університету Джеймса Медісона та член Національної академії наук Давід Деніел.

      Натомість з аудіофайлами так не вийде. Дослідник переконався в цьому завдяки експерименту. 2010 року він попросив одну групу студентів підготуватися до уроку за допомогою книг, інших – подкастів та аудіофайлів. «Група, яка слухала подкасти, показала набагато гірші результати (на 28%), ніж інші студенти», – підсумував Даніел.

То ж чому читання є таким важливим?

      Ніла Ґейман – всесвітньо відомий письменник з Англії, автор сценаріїв для фільмів, телешоу, який пише переважно в жанрі фантастики та фентезі. Є одним із найзапитаніших авторів (журналісти прозвали його “темним казкарем”). Письменник майстерно сплітає реальність з найфантастичнішим вимислом, дивами та легендами.

      Його сюжети раптово обертаються на 180 градусів, захоплюють чудернацькими світами і майстерно змальованими персонажами. Читаючи оповідання Ніла Ґеймана, поринаєш у дивовижний світ, де повсякденне іде поруч з фантастичним.

      Автор побачив світ у Портсмуті в 1960 році. Його батьки – звичайні робітники. У дитинстві цікавився коміксами, потім почав писати для них сценарії, захоплено читав легенди та міфи народів світу. Згодом вони знайшли своє місце у його творах.

      У своїй лекції про користь   читання визначив 12 головних тез.

Дванадцять найголовніших тез:

• Читання  художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини. 
• Планування розбудови приватних в’язниць здійснюється на підставі оцінки кількості не читаючих підлітків. 
• Художня література відкриває залежність від читання: змушує дізнаватися нові слова, інакше мислити, продовжувати рух уперед, виявляти насолоду в читанні. 
• Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей — навчити їх читати і показати, що читання може бути приємною розвагою. Не існує поганих авторів для дітей, діти самі знаходять потрібні їм історії. Давно відомі дорослим прописні істини діти відкривають для себе вперше. 
• Художня література, на відміну від телебачення чи кінематографу, породжує емпатію — творення з 33 літер і дрібки розділових знаків світу своєї уяви, сприймання зовнішнього світу як свого. Зрештою, ви повертаєтеся у власний світ хай трохи, але вже іншими.  
• Емпатія є основою змін. Наприклад, Китай, що розвивався на запозичених технологіях Apple, Microsoft, Google, уже десятиліття як творить свій контент наукової фантастики та фентезі в надії на свої майбутні винаходи. Бо нові ідеї виникають на ґрунті фантастики у колишніх юнаків та юнок, що зачитувалися неймовірним. Література показує інший світ, той, де ви не були, який робить вас спраглими нового й змушує не зупинятися на досягнутому. А люди, що перебувають у пошуку, можуть змінювати і покращувати світ.
• Бібліотеки — це свобода (читати, спілкуватися), освіта, дозвілля, сховок і доступ до інформації. Будь-яка інформація має ціну, а правильна інформація є безцінною. 
• Книги є способом спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого немає з нами. Є казки, старіші за цілі держави, казки, що пережили свої культури. Не цінуєте бібліотеки — не цінуєте інформацію, культуру чи мудрість. Таким чином ви заглушуєте голоси минулого на шкоду прийдешньому.
• Слід читати вголос дітям, читати те, що їх тішить, читати історії, від яких ми самі вже втомилися, говорити різноголоссям і не припиняти читати навіть тоді, коли діти самі навчилися. Адже це миті єднання, час поза телефонами та ТБ, поза спокусами світу. Айнштайн на питання як зробити дітей розумнішими відповів: «Читайте їм казки, а якщо хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок».
• Слід користуватися мовою — дізнаватися сенс нових слів, застосовувати їх, говорити зрозуміло, те, що маємо на увазі. Жива мова вчить, що значення і вимова слів можуть змінюватися. 
• Істиною в літературі є не те, що сталося насправді, а те, що розповідає нам, хто ми такі. 
• Правда полягає в тому, що особистості знову і знову змінюють світ, створюють майбутнє, уявляючи, що речі можуть бути іншими. Озирніться – все, що ви бачите навколо себе, було колись кимось придумане. Хай запрацюють ваші уява і мрія.

Чи читають українці?

Український інститут книги опублікував результати всеукраїнського соціологічного дослідження

Ось деякі з них:

– вперше за часи незалежності України українські читачі почали надавати перевагу саме україномовним книжкам: 32% читають українською, 27% – російською;

– 8% дорослих і 13% дітей щоденно читають книжки;

– у 2020 році 34% українців хоч раз купили друковану книжку;

– під час карантину 2020 року 23% дітей почали частіше читати, а 16% – рідше;
– жінки значно частіше читають, ніж чоловіки: ніколи не читає 38% чоловіків і 28% жінок, водночас щодня читають 7% чоловіків і 9% жінок;
– 57% дітей читають з примусу.

      Дослідивши той факт, що читання з примусу не дає ніяких результатів, ми поставили собі питання: “А як можна зацікавити дитину?”.

Отже, як привчити дитину до читання та розвинути читацьку зацікавленість?!  

 Існує декілька лайфхаків, які можуть у цьому допомогти:

– розкажіть малюку про дбайливе ставлення до книжок, покажіть, як користуватись закладками, якщо дитина все ж випадково пошкодила книжку, “полікуйте” її разом;

– читайте разом з дитиною, пояснюйте зміст незрозумілих слів, переконайтесь, що вона усвідомила пояснення –  це збагачує словниковий запас та допомагає краще розуміти текст;

– читайте самі, діти сприймають не те, що чують, а те, що бачать;

– дайте дитині можливість самостійно обирати книжку, гортати сторінки, роздивлятись малюнки;

– не наполягайте на дочитуванні книжок, якщо малюк втратив зацікавленість;

– завжди обговорюйте прочитане, переказуйте цікаві уривки, малюйте ілюстрації, розігруйте театралізовані вистави;

– якщо є можливість,  відвідуйте місця, описані в книжках, готуйте їжу, оживляйте книжковий світ, робіть його відчутним;

– облаштуйте дитині затишне місце для читання та не зачиняйте книжки, вона сама обере літературу до смаку;

– купуйте та читайте книги різних жанрів, можливо, саме з адаптованої до дитячого сприйняття енциклопедії виросте серйозна зацікавленість наукою;

– відвідуйте книжкові крамниці, фестивалі, ярмарки, переглядайте інтерв’ю з сучасними письменниками.

Чого точно не варто робити:
– заохочувати до читання матеріально;
– використовувати книгу в якості покарання;
– примушувати читати силоміць;
– використовувати книгу як об’єкт торгів.

Наприклад, у Dream School ми підтримуємо інтерес до читання різними методами:

– відвідування Одеської національної наукової бібліотеки з цікавими пізнавальними програмами;

– зустрічі з поетами та письменниками;

– літературний клуб;

– облаштування простору, що спонукає до читання;

– постійне поповнення бібліотечного фонду школи;

– перелік обов’язкової літератури на кожен навчальний рік, з якого бажано прочитати   три твори (за власним вибором учня);

– перегляд екранізацій творів з обговоренням;

– читацькі ночі;

– наукові тижні;

– театральні вистави за творами, що сподобались.

– слухання та читання класичних творів у незвичайній формі

      І наостанок! Читаймо, пізнаваймо, мріймо, розвиваймо уяву! І нехай книга, як маяк, завжди направляє та осяює ваше життя.