Ви коли-небудь задумувались, чому одні діти легко знаходять спільну мову з однолітками, справляються зі стресом і не бояться висловлювати свої почуття, тоді як інші закриваються в собі, або не можуть контролювати емоції? Відповідь може критись у тому, що вони мають різний рівень емоційного інтелекту (EI).
Історія емоційного інтелекту (EI) починається ще у 1920-х роках, коли психолог Едвард Торндайк вперше заговорив про “соціальний інтелект” — а саме здатність розуміти людей і взаємодіяти з ними. Це поняття стало основою для майбутніх досліджень у сфері емоцій. Проте справжній прорив у вивченні EI відбувся у 1990-х, коли Джон Майєр і Пітер Саловей дали сучасне визначення емоційному інтелекту. Вони показали, що успіх залежить не лише від когнітивних здібностей, але й від уміння розпізнавати, розуміти та керувати своїми емоціями. Це визначення стало основою для розвитку методик оцінки й тренування EI, які активно застосовуються і сьогодні.
Звучить перспективно, чи не так? Далі ми поговоримо про те, чим емоційний інтелект відрізняється від традиційного IQ і чому обидва ці показники важливі, але з різних причин.
IQ проти EI — хто головніший?
IQ, або коефіцієнт інтелекту — це ключ до світу логіки й аналізу. Він вимірює ваші когнітивні здібності: як швидко ви опрацьовуєте інформацію, як добре розв’язуєте задачі та наскільки ефективно використовуєте знання для подолання труднощів. Основу IQ закладають гени, але не поспішайте думати, що тут все вирішено з народження. Рівень інтелекту можна суттєво розвинути завдяки навчанню, досвіду й наполегливій роботі. Словом, навіть якщо стартові можливості різні, мозок, як відомо, піддається тренуванню. Чим більше ви вчитесь і практикуєтесь, тим краще вдається використовувати потенціал, закладений природою.
EI, або емоційний інтелект — вже інша річ. Це здатність розпізнавати, розуміти й правильно використовувати емоції: свої й чужі. Вона не дається з народження, а формується у самому вирі життя. Коли дитина свариться з другом через іграшку, а потім мириться, то в процесі вчиться розуміти свої емоції та емоції інших. Коли підліток, чи підлітка чує несправедливу критику, але замість того, щоб вибухнути, думає, як краще відповісти — це урок самоконтролю. Навіть у дорослому житті, коли ви заспокоюєте себе після стресового дня, чи знаходите слова підтримки для близьких, ваш EI росте і міцнішає.
Емоційний інтелект — це те, що ми тренуємо щодня. Будь-яка ситуація, де є емоції — від сімейних розмов до випадкових зустрічей на вулиці — це нагода для розвитку.
Дослідження Треглоуна і Фернема (2023) підтверджують: IQ та EI — дві окремі конструкції, кожна з яких важлива, але виконує свої унікальні функції. Це означає, що високий рівень когнітивних здібностей не гарантує емоційної компетентності й навпаки. Іншими словами, можна бути блискучим математиком, але водночас мати труднощі в управлінні власними емоціями або у спілкуванні з іншими.
Тренування лише одного з цих «м’язів» — когнітивного чи емоційного — призводить до дисбалансу.
До чого призводить не прокачаний EI
Дослідження Мелісси Д. Хаусман, опубліковане в International Journal of Child Care and Education Policy, підкреслює важливість розвитку EI з раннього віку. Адже недостатня увага до емоційного інтелекту в дітей може мати значні наслідки для їхнього навчання та соціальної адаптації.
- Проблеми з концентрацією.
Уявіть, що у вашої дитини настрій змінюється швидше, ніж погода в Карпатах: ось вона щойно раділа, а вже за хвилину ледь стримує сльози через дрібницю. Зрозуміло, що з таким емоційним “штормом” важко зосередитися на математиці, або читанні. Діти з низьким EI легко відволікаються на власні переживання, тому уроки йдуть якось “повз них”. - Імпульсивна поведінка.
Терпіння не найсильніша сторона — дитина легко вибухає, сперечається з однокласниками, чи вчителями, а потім, можливо, жалкує, проте вже пізно. Такі емоційні “вибухи” не лише створюють напруження у класі, але й впливають на здатність дитини брати участь у командній роботі. - Труднощі з дружбою.
Коли дитина не може виразити свої почуття, чи зрозуміти емоції інших, дружба здається складним квестом. Стосунки з друзями починають нагадувати “американські гірки”: то разом весело, то різко все летить шкереберть. - Соціальна ізоляція.
Зрештою, коли діти не можуть знайти спільну мову з оточенням, вони починають віддалятися. Спочатку непомітно: “Я краще пограюся наодинці”. Але з часом це може перерости в почуття самотності. І що найсумніше — ці діти часто думають, що проблема тільки в них.
Як розвивати емоційний інтелект, у дітей і не тільки
Емоційний інтелект не виникає сам по собі, як хмара на небі. Його треба вирощувати, причому кожен має свій шлях. Як зробити цей шлях цікавим і ефективним? Розгляньмо – конкретні дієві техніки, які можуть допомогти.
Саморегуляція: впоратися з вибухом емоцій
Усі ми знаємо, як важко впоратися з емоціями, особливо коли гнів, або образа беруть гору. Для дітей це особливий виклик, але є способи допомогти їм навчитися керувати своїми почуттями. Наприклад, коли дитина починає сильно хвилюватися, чи гніватися, важливо “перезавантажити” емоції.
Тут допоможе дихальна вправа “Подихай з курочкою“:
- Уявіть, що малюєте у повітрі квадрат.
- На 4 рахунки — зробіть глибокий вдих через ніс (малюємо першу сторону квадрата).
- Протягом наступних 4 секунди затримайте дихання (малюємо другу сторону).
- Потім повільно видихайте на 4 рахунки (третя сторона).
- Затримайте дихання на 4 секунди (четверта сторона квадрата).
Ця вправа допомагає знизити рівень тривожності, фокусуючи дитину на ритмічному диханні. Після кількох повторів дитина заспокоюється і далі можна поговорити.
Замкненість: допомагаємо відкриватися
Деякі діти соромляться виражати свої емоції або не знають, як це зробити. На допомогу приходить техніка “Спільна історія”:
- Запропонуйте дитині разом вигадати історію. Важливо добре “пропрацювати” головного героя чи героїню, тож ставте якомога більше питань, щоб він/вона ожив:
“Як звуть? Який має характер? Чого боїться і чого прагне? Які труднощі зараз переживає?”. - Коли головний герой чи героїня готовий до пригод, ви можете почати історію, наприклад, з речення:
“Одного разу маленький дракончик, який боявся літати, зустрів мудру сову…“ - Потім дитина продовжує:
“Сова сказала йому: ‘Не бійся, я покажу тобі, як це легко!” - І далі історія має политись, як річечка, допомагаючи прожити складні для дитини емоції в безпечних обставинах.
Через цю гру дитина вчиться проєктувати свої переживання на героїв історії, обговорювати їх і шукати рішення разом із вами. Такі ігри сприяють розвитку емпатії та відкритості. Звісно відповідно до інтересів та віку дитини варто змінювати сюжет, персонажів, бо п’ятнадцятирічний “маленький дракончик” просто спалить вам волосся й по всьому.
Низька самооцінка: підтримка через сучасні інструменти
Діти з низькою самооцінкою часто зациклюються на своїх помилках і невдачах, ігноруючи власні досягнення. Вони можуть думати: “Я нічого не можу”, навіть якщо насправді зробили багато хорошого. Якраз тут стає у пригоді розвиток емоційного інтелекту та сучасні інструменти, як от Щоденник емоцій.
Додаток дає змогу дитині (та й дорослим теж) відстежувати свої емоції протягом дня. Кожен запис — це можливість зупинитися, подумати й зрозуміти, що саме викликало радість, сум чи хвилювання й зафіксувати не тільки свої помилки, але й досягнення.
Як працює додаток?
- Простий і зрозумілий інтерфейс дозволяє легко вносити щоденні записи. Користувач обирає емоції з великого списку або додає власні.
- Графічний аналіз: після кількох днів використання застосунок створює графіки, що показують динаміку настрою. Це допомагає зрозуміти, які події чи ситуації найчастіше викликають ті, чи інші емоції.
- Розділ для нотаток: можна детальніше описати, що відбувалося протягом дня. Наприклад: “Сьогодні я почуваюся радісно, бо ми грали з друзями на перерві.” або “Я засмутився, коли не зміг розв’язати задачу на уроці математики.“
Додаток сприяє формуванню у дитини звички аналізувати свої почуття, допомагає їй краще розуміти себе і розвиває навички саморефлексії.
Маленькі кроки до великих змін
Ми всі хочемо бачити дітей щасливими, впевненими та готовими до будь-яких викликів життя. І знаєте, що найкраще допоможе їх такими зробити? Розвиток емоційного інтелекту. Це не якась складна наука, а набір простих, але дієвих звичок. Трішки більше розмов про емоції за вечерею, спільна гра й створення історій, або навіть просте: “Як ти сьогодні почуваєшся?” — і ви вже на правильному шляху.
Нехай ваш дім стане тією майстернею, де створюються сильні, емоційно гнучкі особистості, які вміють впоратися з труднощами та можуть бачити радість у кожному дні. З вашою підтримкою діти точно стануть чемпіонами в цьому. Почніть із малого і великі зміни не змусять себе чекати.