Уявіть собі клас, у якому замість одного вчителя одразу чотири. Один пояснює тему, другий допомагає учням індивідуально, третій перевіряє завдання, а четвертий коригує план уроку прямо на ходу. Хаос? Або продумана стратегія?
Такий підхід, відомий як командне викладання (team teaching), подекуди застосовується в освіті та останнім часом став набирати популярності. Чому?
Класична модель навчання має свої обмеження: один вчитель відповідає за весь клас, самостійно викладає матеріал, стежить за дисципліною, перевіряє завдання і водночас намагається допомогти тим, хто не встигає. Це часто означає, що хтось залишиться без уваги, а вчитель працює на межі вигорання.
Командне викладання може розв’язати цю проблему не просто збільшенням кількості вчителів, а зміною самого підходу до викладання. Замість того, щоб одна людина намагалася впоратися з усіма завданнями, група вчителів працює разом, розподіляючи обов’язки.
Та чи справді командне викладання працює, чи це чергова теорія, яка має гарний вигляд на папері, але не працює на практиці?
Як і чому з’явилося командне викладання?
Командне викладання — не нова концепція. Ще в 1960-х роках у США школи почали експериментувати з цим форматом, намагаючись створити більш інтегроване навчання. Проте справжнього поштовху метод набув у XXI столітті, коли традиційна система освіти стикнулася з новими викликами.
Одним із найважливіших факторів змін стала пандемія COVID-19. Дистанційне навчання, хвороби та вигорання вчителів, зниження мотивації учнів — усе це показало, що класична модель викладання потребує гнучкості. Під час онлайн-уроків школи почали експериментувати з тим, щоб один вчитель пояснював матеріал, а інші одночасно працювали з учнями в чаті або в окремих групах. Після повернення до офлайн-навчання виявилося, що цей підхід можна ефективно застосовувати й у фізичних класах.
Прикладом такої системи є Westwood High School в Аризоні. Тут командне викладання стало частиною освітньої реформи, і, хоча школа використовує модель із 135 учнями та 4 вчителями в одній великій аудиторії, це лише один із варіантів реалізації. Головна ідея цього підходу полягає не в кількості учнів на одного викладача, а в розподілі ролей та завдань між педагогами, що дає змогу враховувати різні навчальні стилі та потреби учнів.
Як це працює?
Замість того щоб кожен учень/ця отримував однаковий підхід від одного вчителя, команда педагогів спільно керує процесом навчання. Кожен навчальний день починається з двогодинного планування. Вчителі аналізують, які теми потребують додаткового пояснення, хто з учнів відстає, а хто може виконувати складніші завдання. На основі цього формується структура уроку. І далі проводиться урок, де:
- Один вчитель пояснює основний матеріал для всього класу.
- Інший працює з тими, хто потребує додаткових пояснень.
- Третій розробляє практичні завдання для тих, хто вже засвоїв тему та готовий рухатися далі.
- Четвертий аналізує динаміку уроку та коригує план відповідно до потреб учнів.
Ця модель може працювати з різною кількістю учнів і вчителів. Наприклад, у класі може бути 30 учнів і 2 вчителі. Є 5 основних підходів до колективного викладання й кожен має свою мету та переваги.
Паралельне викладання: ділимо клас навпіл
Паралельне викладання означає, що клас ділиться на дві рівні групи, і кожна займається з окремим учителем. Вони викладають один і той самий матеріал, але можуть робити це по-різному, адаптуючи підхід до потреб учнів.
Наприклад:
- Перша група отримує ґрунтовне пояснення теорії, розбирає приклади та обговорює ключові поняття.
- Друга група одразу переходить до практики, застосовуючи знання через завдання, дискусії або експерименти.
Альтернативне викладання: для тих, хто відстає або випереджає
Поки один вчитель веде основний урок, інший займається з групою учнів, які потребують додаткових пояснень або, навпаки, готові йти глибше в тему. Це дає змогу уникнути ситуацій, коли частина класу нудьгує, бо вже все зрозуміла, а інша – губиться, бо матеріал занадто складний. Із попереднім варіантом різниця в тому, що групи тут діляться за рівнем знань.
Доповнююче викладання: пояснення + деталі
Один вчитель подає основний матеріал, а другий додає приклади, альтернативні пояснення або роз’яснює складні моменти. Це добре працює, коли потрібно розкласти тему на зрозуміліші частини чи підкреслити важливі нюанси.
Взаємне викладання: двоє працюють на рівних
Обидва вчителі ведуть урок разом. Вони працюють як рівноправні партнери, що разом ведуть урок, доповнюють одне одного, або навіть сперечаються для створення дискусії. Також, можуть мінятися ролями й пояснювати один і той самий матеріал, але з різних точок зору.
Спеціалізоване викладання: кожен відповідає за свою частину
Спеціалізоване викладання означає, що два вчителі не просто працюють разом, а чітко розподіляють між собою ролі відповідно до своєї експертизи. Кожен викладає саме ту частину матеріалу, в якій він найбільш компетентний.
Наприклад фізика:
- Один учитель пояснює теоретичну частину (формули, закони, принципи).
- Інший – показує, як ці закони діють у реальному житті (демонструє експерименти, розбирає практичні кейси, пов’язані з технікою чи природою).
Що кажуть дослідження — реально працює?
Метод командного викладання має досить потужну наукову підтримку.
- Покращення якості викладання. Дослідження, проведене в школах Меси (Аризона), показало, що викладачі, які працюють у командних моделях, на 22% частіше отримують оцінку “високоефективний” у порівнянні з традиційними викладачами. Навіть при врахуванні відмінностей у досвіді та демографічних показниках ця різниця залишається статистично значущою.
- Зростання професійного задоволення. Вчителі, які працюють у командах, демонструють вищий рівень задоволеності роботою, частіше залишаються у своїх школах на наступний рік і більш схильні рекомендувати професію вчителя своїм знайомим.
- Менше вигорання. Викладачі в командних моделях частіше планують залишитися у професії на п’ять років і довше, що свідчить про зменшення рівня професійного вигорання.
Але звісно ж є і слабкі сторони:
✖ Не всі вчителі готові до роботи в команді. Деякі педагоги звикли працювати самостійно й не хочуть узгоджувати свої дії з іншими.
✖ Потрібна підтримка адміністрації. Впровадження командного викладання потребує змін у підході до оцінювання, перегляду розподілу обов’язків та додаткових ресурсів.
✖ Організаційні труднощі. Спільне планування, синхронізація розкладів і забезпечення єдиних стандартів викладання вимагають додаткових зусиль і часу.
Чи стане цей підхід новим стандартом? Ймовірно, що так, особливо в умовах нестачі вчителів та збільшення попиту на персоналізоване навчання. Але для цього потрібно змінювати не лише формат викладання, а й саму систему освіти. Зрештою, чому б не зробити так, щоб школа більше нагадувала динамічну і гнучку систему, а не місце, де один вчитель героїчно намагається впоратися з усім самотужки? Варто спробувати.