Тривога у дітей часто сприймається як природний етап розвитку, але це важливий сигнал, який вартий нашої уваги. Вона може заважати дитині розвиватися, будувати стосунки та відкривати нове. Такий невидимий тягар впливає на все: від шкільних успіхів до впевненості у собі та відчуття щастя.
Дослідження британської команди під керівництвом Ізабель Моралес-Муньйоз, опубліковане у The British Journal of Psychiatry (2023), показало: тривожні стани та депресія, які виникають у дитинстві, можуть мати серйозний вплив на доросле життя. Протягом 16 років науковці досліджували понад 8 тисяч дітей і виявили, що ті, хто зіштовхнувся з цими проблемами у ранньому віці, в дорослому житті частіше стикалися з психічними та фізичними розладами, залежностями чи труднощами у навчанні або кар’єрі. Втім, є й хороші новини: своєчасна підтримка здатна запобігти цим наслідкам.
Що таке тривожність і навіщо вона нам?
Тривожність з’явилася разом із першим інстинктом виживання. Вона була необхідною, щоб люди могли швидко реагувати на небезпеку та уникати загроз. Ще на рівні первісних племен ті, хто відчував тривогу перед небезпечними ситуаціями, мали більше шансів вижити.
Уявімо: наш предок помічає рух у кущах. Якщо це хижак, то кожна секунда має значення. Тривожність активує «сигнал тривоги», який змушує тіло реагувати за схемою «бий або біжи» (fight or flight):
✅ Серце пришвидшується – м’язи отримують більше крові, тіло готується до швидкої дії.
✅ Дихання стає частішим – організм насичується киснем, щоб рухатися швидше.
✅ Загострюється увага – мозок відфільтровує зайву інформацію, фокусуючись лише на загрозі.
✅ Пригальмовуються процеси травлення та відновлення – усе, що не критично для виживання, тимчасово вимикається.
Якщо загроза реальна – тривога допомагає ухилитися або підготуватися до боротьби. Якщо небезпека минула – організм повертається у спокійний стан. Таким чином, тривожність еволюційно закріпилася, бо допомагала людям вижити. Але вона була ефективною тоді, коли загрози були конкретними та короткотривалими.
Чому у сучасному світі тривога частіше заважає, ніж рятує?
Та світ змінився. Більше не потрібно тікати від хижаків чи постійно боротися за їжу. Але механізм «бий або біжи» працює досі – навіть у ситуаціях, коли фізична реакція не потрібна. У дітей цей механізм також працює, і він може вмикатися навіть у ситуаціях, які не несуть загрози життю:
😵💫 Відповідь перед класом. Дитина виходить до дошки, і раптом у неї прискорюється серцебиття, пітніють долоні, а думки плутаються. Її мозок сприймає цю ситуацію як загрозу, хоча реальної небезпеки немає.
😥 Очікування оцінки за контрольну. Тривожність змушує мозок думати: «Ця оцінка вирішує все!» Хоча насправді це лише один із багатьох тестів.
😣 Новини чи розмови про війну. Дитина може чути тривожні розмови дорослих або переглядати новини й почуватися невпевнено, навіть якщо вона у безпеці.
Мозок не розрізняє реальну загрозу, яка потребує негайної реакції, від абстрактної небезпеки.
🧠 Реальна загроза → «Я чую сирену, треба бігти в укриття.»
🧠 Абстрактна загроза → «А якщо щось станеться, поки я сплю?»
Якщо тривога триває довго, мозок не отримує сигналу «небезпека минула», а тіло залишається у стані напруги. Це виснажує і дорослих, і дітей.
Війна – це реальна загроза, але вона сприймається по-різному
Можна сказати: «Але ж у нас війна! Це ж не абстрактна загроза!» І це правда. Але для різних людей війна виглядає по-різному.
🔹 Для тих, хто на передовій, загрози конкретні: обстріли, вибухи, бойові дії. Організм реагує за схемою «бий або біжи», мобілізуючи всі ресурси. Але якщо немає можливості відновитися, це призводить до виснаження і навіть ПТСР.
🔹 Для тих, хто в тилу, загрози частіше абстрактні: очікування поганих новин, думки про майбутнє, страх за близьких. Це може виснажувати більше, ніж безпосередня небезпека, бо не має кінцевої точки.
Умовно кажучи, вибух – це конкретна загроза, а війна – це абстрактна. Якщо після вибуху можна видихнути (небезпека минула), то думки про війну, невизначеність і страх за майбутнє тривають безперервно.
Симптоми тривожності, на які варто звертати увагу
Тривожність у дітей може проявлятися по-різному і часто маскується під звичайні фізичні або поведінкові реакції. Є очевидні ознаки, які легко помітити, але є й менш помітні сигнали, які можуть залишитися поза увагою.
Очевидні симптоми
Емоційні прояви:
- Часті сльози, відмова займатися звичними справами, уникання спілкування з друзями або відвідування гуртків.
- Постійне хвилювання про майбутнє: «Що буде, якщо я зроблю помилку?» або «Що скажуть інші?»
- Перепади настрою: від пригніченості до сильного роздратування.
Фізичні ознаки:
- Постійні скарги на біль у животі, головний біль, нудоту або втому без видимих медичних причин.
- Проблеми зі сном: довге засинання, нічні пробудження, кошмари або страх засинати без дорослих.
- Зміни апетиту: відмова від їжі чи навпаки переїдання.
Менш очевидні симптоми
Уникання:
- Дитина вигадує причини не йти до школи, не брати участь у заходах або навіть не виходити на прогулянку.
- Відмова від нових викликів: не хоче пробувати нове, навіть якщо раніше це її цікавило.
Перфекціонізм:
- Надмірна увага до деталей: дитина переписує завдання кілька разів або хвилюється через найменші недоліки в роботі.
Залежність від батьків:
- Постійно шукає підтвердження: «Чи правильно я зробив?», «Ти впевнений, що все буде добре?»
- Не хоче залишатися сама або постійно питає, коли батьки повернуться додому.
Труднощі з концентрацією:
- На вигляд, наче «літає в хмарах», довго виконує прості завдання, хоча раніше з цим не було проблем.
- Не може довго утримувати увагу, що впливає на успішність у навчанні.
Ми розібралися, що таке тривога, навіщо вона потрібна і чому у сучасному світі часто заважає дітям, а не допомагає. Ми також навчилися розпізнавати її прояви. Але що робити далі?
Щоб допомогти вашій дитині справлятися зі страхами та зменшити рівень тривожності, ми підготували Гід для батьків. Там – конкретні поради та дієві методи, які допоможуть вам підтримати дитину і повернути їй відчуття спокою.
Читайте Гід для батьків – і дійте!