Цьогорічне тестування вже позаду. Дехто зітхнув з полегшенням, дехто досі аналізує помилки, а хтось святкує 200 балів. Ми уважно стежили за тим, як проходив НМТ у 2025 році, тому зараз хочемо поділитись не просто цифрами, а реальними історіями, проблемами й висновками.
Як пройшов НМТ-2025
Мультипредметний тест цього року знову проходив у реаліях війни. Дещо вдалось врахувати, але дещо довелось виправляти швидко й імпровізуючи. Ми зібрали реальні кейси й простежили, як із них виринають системні проблеми (можливо, їх виправлять до наступного року). Адже досі НМТ більше схоже на стрес-тест для освітньої системи та учнів, який щороку підсвічує слабкі й сильні сторони освіти в Україні.
НМТ під сиренами: що відбувається за кадром “успішного” тестування
Ззовні все виглядає, як і має бути: діти приходять у визначену годину, сідають за комп’ютери, отримують однакові тести й однаковий час на виконання. Вони у футболках, із пляшками води, трохи схвильовані, але готові. Камери фіксують їхнє зосередження, таймер запущено. Українська освітня система, як добре змащений механізм, який не зупиняє навіть війна. Та за цим фасадом є інші історії.
У Тернопільській області тест почався з небезпеки вибухів. Центр, де мали проходити НМТ, опинився у потенційно небезпечній зоні. Частина дітей уже сиділа у залі, частина саме заходила. Такі небезпеки вже не новинка, тож паніки не було, але часу теж. Організатори вирішили швидко евакуювати дітей й перевезти в іншу локацію. Там таки відбулося тестування, хоч із пригодами, стресом та зайвим навантаженням.
У Чернівцях інший сюжет. Незадовго до початку тестування зник інтернет, тож тест не починали взагалі. Усі 43 учасники наполегливо чекали, поки систему перезавантажать, але марно. Інтернет так і не з’явився, тож учням було призначено новий час для здачі. Але якби це сталося у прифронтовому місті, друга сесія могла б не відбутися взагалі.
Тест однаковий для всіх, але умови – ні. Хтось приходить після ночі в укритті. Хтось тридцятихвилинну повітряну тривогу посеред тесту, пересиджує у підвалі, без телефону, без інформації та без можливості спілкуватись. А потім за десять хвилин має повернутись у кімнату й знову зосередитись. У когось тремтять руки від нервів або перевтоми. Хтось просто не стримує сліз, тому що напруга понад людські межі.
НМТ‑2025 минув. І велика частина дітей змогла його скласти. Але “змогла” в цьому випадку не дорівнює “мала для цього всі можливості”. Насправді це історія не про систему, яка витримала, а про дітей, які продовжували вчитись і боротися за своє майбутнє, навіть коли навколо не було умов для навчання, а тільки виживання.
Математика розбрату
Щороку якийсь предмет опиняється в центрі уваги після НМТ. Цього разу таким предметом стала математика. Саме на неї звалилась хвиля обурення: «це було занадто складно», «я ж вступаю на мистецтво, навіщо мені логарифми». Але якщо придивитися уважніше, не все так однозначно. Щоб просто пройти поріг із математики, цього року достатньо було набрати 5 балів із 32. І це значно менше, ніж вимагалося ще за часів ЗНО. До того ж під час тесту кожен учасник мав перед собою три сторінки з формулами: площі, логарифми, тригонометрія — усе було під рукою. Тобто не треба було вчити їх напам’ять. Треба було лише знати, коли і як їх застосовувати. І от тут проявилась системна проблема, дуже багато учнів просто не навчилися користуватися формулами.
І це вже не питання НМТ, а питання до того, як працює в цілому система освіти. Та й самі умови навчання у покоління, яке складає НМТ зараз, були непростими. Пандемія з її ізоляцією, а потім ще й повномасштабна війна, тривоги — усе це точно не сприяло формуванню стабільних навчальних звичок. Тож до багатогодинного інтелектуального навантаження, ще й під час повітряних тривог, мало хто був готовий.
І якби справа була лише в математиці — це було б пів біди. Але тест виявив глибший злам: між знанням і вмінням, між тим, що школа дає, і тим, що учні реально можуть застосувати. Брак системності, знецінення навчального зусилля, культура “якось пройде” — усе це накопичувалося роками. І врешті вибухнуло, як тільки з’явився чіткий бар’єр, що не дозволяє пройти “автоматом”.
Математика цього року стала не стільки причиною, скільки індикатором. І тепер головне питання не “чи справедливо вимагати логарифми”, а “чи чесно не готувати до них, а потім дивуватись результату”
Відеоспостереження: що бачить камера, і чого вона не бачить
Цьогоріч понад пів сотні центрів тестування в Івано-Франківській області працювали під пильним наглядом онлайн-камер. В аудиторіях були люди, які спостерігали буквально за всім: хто як сидить, хто занадто часто опускає погляд, хто щось поправляє біля пояса чи намагається сховати долоню під стіл. Система реагувала, працювала, фіксувала і як результат, анулювала шість робіт. Чотири — за телефони, дві — за шпаргалки. Один хлопець намагався проштовхнути нотатку в рукав, але не встиг.
Це історія про глибинний розрив між тим, що ми хочемо бачити як результат, і тим, як ми до цього готуємо. Академічна доброчесність не з’являється раптово у 17 років. Вона не плекається камерами, інструкціями чи страхом бути викритим. Вона починається набагато раніше, коли вчитель у п’ятому класі пояснює, чому не можна списувати з підручника і не закриває на це очі. Коли оцінка — не покарання, а зворотний зв’язок. Коли не соромно не знати, а соромно обманювати. І поки ми не сформуємо цю культуру, камери будуть лише фіксувати симптоми проблеми, але не виправляти причини.
Збої в системі: туристи на тестуванні і зливи завдань
Серед реєстрацій на НМТ щороку з’являються не лише абітурієнти. Є окрема категорія — так звані “туристи”. Це дорослі, які складають іспит не з метою вступу, а “для себе”, заради експерименту, контенту чи просто галочки. Хтось хоче довести, що ще здатен скласти математику на 200. Хтось, знімає відео для блогу. І хоча мотивація може бути різною, система для всіх одна: ці учасники/ці так само реєструються, проходять верифікацію, займають місця в центрах тестування. А потім їхні результати миготять у загальній статистиці, створюючи ілюзію високих балів, та викривлюючи загальні результати.
Інша, ще тривожніша ситуація, коли до НМТ навмисно йдуть викладачі або репетитори, щоб отримати завдання, швидко їх відтворити і викласти в TikTok чи на YouTube. Один такий “злив” означає, що частину завдань уже не можна буде використати наступного року. Це не просто порушення, а десятки годин роботи авторських колективів, знецінені одним відео з підписом “лайфхак для абітурієнтів”. Як влучно назвав це представник ІФРЦОЯО Іван Любінець, це — мародерство в час війни.
Доки не буде чітких правил участі для нецільових груп, з обмеженням публічного використання результатів, такі випадки й надалі розмиватимуть статистику й створюватимуть додаткові ризики для всіх: і для авторів завдань, і для абітурієнтів, і підриватимуть довіру до тестування.
Цей тест давно перестав бути просто іспитом. Щороку, після закінчення НМТ, ми бачимо не лише результати, а й сторони освіти, які ще потребують посилень і підтримки, або взагалі реорганізації. Цього року НМТ нагадало нам, що доброчесність – це не про камери, а про культуру. Що математика не страшна, просто її треба вчасно вчити, а не забивати. І що навіть найкраще організований процес нічого не вартий, якщо ми забуваємо, заради кого він існує. Бо поки в центрі системи не дитина, а таблиця з балами, жоден тест не буде вдалим до кінця.
