Боярський Денис (8 – А клас)
І місце, старша школа
Розділ 1. Школа не для всіх
Dream School стояла на віддаленому пагорбі, оточена густими лісами та старими кам’яними стінами. Зовні вона нагадувала замок із середньовічної казки. Але всередині це був справжній вулик: шумний, складний, з безліччю правил і таємниць. Сюди приймали не просто учнів — сюди потрапляли ті, хто шукав не лише знання, а й відповіді. Іноді — навіть на запитання, які ще не були поставлені.
У 8-Б класі навчались четверо близьких друзів: Лука, Марко, Олівія та Кіра. Вони не були відмінниками, але мали одну спільну рису — невгамовну цікавість. На перший погляд, вони були як всі: сміялись на перервах, списували домашні завдання, сварились із вчителями. Але саме їм довелося почати той самий пошук, про який розповідали легенди.
Розділ 2. Завдання від Алли Петрівни
Алла Петрівна, вчителька української мови, була сувора, але справедлива. Вона ніколи не знижувала оцінки без причини й не давала шансу не вчитися.
— У вас є два тижні, — сказала вона, вказуючи на дошку, де було написано: «Проєкт: Пошук сенсу оцінки. Власна відповідь на вічне питання – навіщо ми вчимося?» — Хто зробить найкраще, отримає найвищий бал. Хто просто списуватиме з інтернету — двійка.
— Вічне питання? — прошепотів Лука до Марка. — Ми ще й філософами маємо стати?
— Може, краще знайти відповідь, яка здивує всіх, — відповіла Олівія. — Реальний пошук.
Так розпочалося те, що згодом назвуть «пошуком століття».
Розділ 3. Карта бібліотеки
Наступного дня друзі вирішили почати з бібліотеки Dream School. Це місце було мало не магічним : там були книжки, які не згадувалися в жодному каталозі, полиці, що рухались самі, і читальні зали, які відкривались лише тим, хто справді хотів щось знайти.
— Дивіться! — вигукнула Кіра, натрапивши на старий атлас. З нього випав аркуш із мапою. Але це була не географічна карта. На ній були позначені коридори школи, яких вона ніколи не бачила.
— Та це ж… підземелля? — здивувався Марко.
— Пошук тільки починається, — посміхнулась Олівія.
Розділ 4. Під землею
Вночі, коли школа заснула, друзі проникли в підвал. Там, за старими шафами й порохом, вони знайшли двері з написом «Тільки для тих, хто шукає істину».
За дверима був довгий темний тунель, що вів до ще одного приміщення — класу, якого не було в розкладі. На стіні висів портрет засновника Dream School — професора Октавіуса Ґріма. Під портретом — напис: «Лише той, хто шукає відповідь, здатен її зрозуміти».
Тут же був ще один аркуш, на якому йшлося про загадку: «Щоб здобути справжню оцінку, знайди три ключі: Ключ Мудрості, Ключ Зусилля і Ключ Наміру».
Розділ 5. Ключ Мудрості
Перший ключ вони шукали в найстарішій частині бібліотеки. Там вони знайшли книгу без назви. Вона відкрилась сама, коли її торкнулась Олівія, і з неї виринув яскравий промінь, що вказав на полицю з написом: «Пізнай, щоб зрозуміти».
За цією полицею була ніша з дерев’яною скринькою. В ній — перший ключ, блискучий, із вигравіюваним пір’ям.
— Мудрість — це не просто знання, — прошепотала Олівія. — Це розуміння того, навіщо знання потрібні.
Розділ 6. Ключ Зусилля
Цей ключ вони знайшли лише після тижня роботи. У школі з’явилась серія надскладних завдань: тести без підказок, задачі з кількох предметів одночасно, навіть загадки в шкільному меню. Тільки ті, хто не здавався, могли знайти підказки.
Марко, хоч і мав слабке місце в математиці, вирішив пройти все сам. Він вчився ночами, радився з учителями, навіть допомагав іншим.
— Справжнє зусилля — це коли робиш більше, ніж від тебе чекають, — сказав він, знаходячи ключ, захований у філіжанці вчительської кав’ярні.
Розділ 7. Ключ Наміру
Цей ключ виявився найскладнішим. Його не можна було знайти фізично. Друзі зрозуміли, що третій ключ — це усвідомлення. Навіщо вони вчаться? Не заради оцінок, не через страх. А заради себе.
Одного вечора, сидячи в кімнаті гуртожитку, кожен з них написав листа самому собі, де розповідав, що хоче вивчити, ким мріє стати, чим хоче поділитися зі світом.
На ранок на столі лежав останній ключ — прозорий, майже невидимий, із написом: «Твоя мета — твій намір».
Розділ 8. Повернення
Зібравши всі три ключі, вони повернулись у таємну кімнату. В центрі стояв постамент, на якому з’явився загадковий пристрій. Коли ключі були вставлені, стіни навколо освітились. На них з’явились сцени з їхніх спроб, помилок, перемог.
— Оцінки — це не просто цифри, — пролунало зі стін голосом професора Ґріма. — Це відображення твого шляху. Школи, як Dream School, навчають не предметам. Вони навчають жити.
Розділ 9. Презентація
Через два тижні вони вийшли до класу з проєктом. Але замість презентації з графіками, вони розповіли свою історію.
— Ми не лише знайшли відповідь, — сказав Марко. — Ми знайшли себе.
— Ми зрозуміли, що пошук — це не про те, що зовні. Це про те, що всередині, — додала Кіра.
У класі запанувала тиша. Алла Петрівна мовчала кілька хвилин. Потім вона лише сказала:
— Відмінно. І не за проєкт. А за шлях, який ви пройшли.
Розділ 10. Новий пошук
Після цього випадку про друзів заговорила вся школа. Ходили чутки, що вони відкрили «легендарний клас». Їм пропонували інтерв’ю, хвалили на шкільних зборах. Але для них найважливішим було інше.
Вони почали новий пошук — уже не за оцінками. Вони шукали те, що надихало їх щодня: нові знання, нові цілі, нових себе.
І кожного разу, коли в когось із учнів з’являлось питання: «А навіщо я все це вчу?», вони відповідали:
— Просто почни шукати. Відповідь прийде.