Дитячий садок, заняття із підготовки до школи в приватних дитячих центрах, бабусі й дідусі, що допомагають вчити літери та виписувати фігури у зошитах. Сьогодні ми поговоримо про те, яку роль батьки відіграють у підготовці до школи та які саме навички дитина має розвинути перед тим як потрапити у нове, більш доросле середовище.
Що таке школа, окрім навчання
Для того щоб зрозуміти, як саме готувати дитину до школи, варто спочатку відповісти собі на питання — що таке взагалі школа, окрім, навчальних програм, підручників і значних обсягів знань.
👉 Нове середовище з чіткою структурою і правилами, що вимагає від дитини розвиненої саморегуляції. Вміння читати – це добре, але набагато важливіше вміння чекати, зосереджуватися, дотримуватися інструкцій і керувати своїми імпульсами. Дитині потрібно зберігати довше концентрацію та мати навички витримування фрустрації, коли не можна все робити як хочеться та коли хочеться.
👉 Соціальна система школи потребує навичок взаємодії. Вміння домовлятися, звертатися по допомогу й справлятися з конфліктами напряму впливають на те, як дитина почуватиметься в класі. Навіть академічно добре підготовленій дитині може бути доволі складно адаптуватися без цих вмінь.
👉 Перший досвід серйозної відповідальності та самостійності. У школі з’являється все більше завдань, де результат також важливий, а не тільки процес. Дитині потрібно вміти приймати зауваження, не знецінюючи себе, і не вибухаючи емоціями, продовжувати роботу, навіть якщо щось не виходить одразу.
Отже, знання літер і акуратне письмо – не першочергові навички, яких потребує майбутній школяр/ка. Набагато важливішим є те, як у дитини формуються внутрішні опори, що допоможуть їй адаптуватися до школи. Саме ці навички значною мірою формуються вдома, тож далі поговоримо про роль батьків у цьому процесі.
Без участі батьків підготовка до школи не працює
Усі навички, про які ми говорили вище, в сучасній психології розвитку об’єднуються під спільною назвою “виконавчі функції”. Вони починають формуватися з перших років життя, але не мають “фінальної точки”, залишаючись гнучкими і розвиваючись протягом усього життя. Тому саме сімейне середовище стає найкращим тренажером перед школою.
Регулярність і ритм важливіші за інтенсивність
Дорослі також люблять коли все йде послідовно, а от для мозку дитини передбачуваність надзвичайно важлива. Стабільний ритм дня, повторювані побутові сценарії, зрозумілий порядок дій допомагають зміцнювати самоконтроль. Не потрібно вигадувати складні системи, достатньо лише:
- приблизно той самий час для вкладання на сон і прокидання (навіть у вихідні);
- повторювана послідовність дій («спочатку вмиваємось — потім сніданок — потім збори»), яка не змінюється без об’єктивних причин;
- попереджень про зміну діяльності («через 5 хвилин виходимо», «в тебе ще 10 хвилин, щоб подивитись мультики»).
Це напряму готує дитину до ритму притаманного школі.
Менше поспіху — більше самостійності
Коли дорослі поспішають, інколи не вистачає терпіння дочекатись поки дитина самостійно застібне взуття або вдягне курточку. Легше зробити самому, але так дитина звикає, що складне завдання за неї хтось доробить.
В рамках підготовки до школи варто спеціально залишати дитині час, щоб:
- самостійно зібрати рюкзак, скласти іграшки або інші речі (навіть якщо не ідеально, навіть якщо це довго);
- одягнутися від колготок до шапки повністю самостійно, без тиску і сопіння над головою;
- завершити розпочате (навіть якщо це здається неважливим).
Це тренує планування, послідовність і вчить завершувати справи до кінця, що є неймовірно корисними навичками загалом.
Простір для помилок
За даними Гарвардського центру розвитку дитини, страх помилки та жорстка критика є одним із факторів, які гальмують розвиток виконавчих функцій. У такому середовищі дитині складніше концентруватися, пробувати нове й витримувати навіть невелике напруження.
Якщо дитина постійно боїться зробити щось неідеально – то у школі їй буде складно через постійну напругу. Для того щоб підтримати дитину та підготувати її до світу, де вона може і буде помилятись, варто:
- спокійно реагувати на помилки, як на невіддільну частину нашого життя;
- проговорювати, що саме не вийшло, без оцінок «правильно — неправильно»;
- фокусуватись на зусилля, які дитина доклала.
Завдання, що потребують терпіння
Найкраще виконавчі функції розвиваються тоді, коли немає миттєвого результату і потрібно утримувати увагу певний час. Наприклад:
- настільні ігри, де потрібно чекати своєї черги, дотримуватися правил і приймати поразку;
- завдання з відкладеним результатом, наприклад чекати, поки тісто підніметься або фарба висохне;
- спільні справи, де важливо виконувати кроки у певному порядку (збирати конструктор за інструкцією, готувати страву дотримуючись рецепта і таке інше).
У таких ситуаціях дитина тренує здатність тримати в полі зору мету, і краще контролює свої імпульси. А також вчиться не втрачати мотивацію, навіть коли процес не приносить миттєвого задоволення.
Та реальна база – це спокійний дорослий
У всіх цих порадах є одна спільна умова, без якої вони не працюють — емоційний стан дорослого поруч. Коли в родині багато поспіху, тривоги й очікувань, дитині складно зосереджуватися, долати труднощі та залишатися в будь-якому процесі надовго.
Саме тому підготовка до школи в найперше стосується життя родини та того, як дорослі реагують на помилки, невдачі й затримки. Спокійний, передбачуваний дорослий навчить своїм прикладом справлятися з напругою, а не втікати від неї.
Якщо вам відгукується тема помилок і підтримки – то радимо також прочитати статтю «Ростова установка у дітей: як фраза “поки що” змінює мислення та допомагає вірити в себе». Цей матеріал розширить ваші уявлення про те, як реакції дорослих формують у дитини ставлення до себе і своїх здібностей.
