Катерина Анна Мікуцька
ІІ місце, середня школа
Привіт! Це Джоан. Знаєте, коли я писала «Філософський камінь», моє перо часом заносило мене в такі хащі фантазії, що навіть Альбус Дамблдор почервонів би до кінчиків своїх розшитих зорями капців.
Ось кілька уривків, які я безжально викреслила — заради збереження читацької психіки та почесного звання дитячої літератури.
Фрагмент №1
Особливості магічної гігієни
— Гаррі, ти маєш бути обережнішим! — прошепотів Рон, коли вони стояли перед дзеркалом у хлопчачій вбиральні.
— Це ж просто зубна паста, Роне, — зітхнув Гаррі, видавлюючи на щітку перламутрову, райдужну субстанцію з тюбика, знайденого в тумбочці Невіла.
— Це не паста! Це «Драконячий ополіскувач для п’ят»! — з жахом видихнув Рон.
Та було запізно. Щойно щітка торкнулася зубів, голова Гаррі перетворилася на гігантську сяючу диско-кулю. Кожне його слово супроводжувалося ритмічним бітом, а з вух виривалися лазерні промені.
— Я… відчуваю… ритм… Гоґвортсу… — пробасив Гаррі голосом професійного діджея.
Саме тоді до вбиральні увійшов професор Снейп. Він завмер, дивлячись на сяючого, обертового Поттера.
— Мінус десять балів Ґрифіндору за… — Снейп затнувся, несвідомо притупуючи ногою в такт, і додав: — за відсутність почуття міри у світломузиці, Поттере. І придбайте собі нормальні колонки.
Фрагмент №2
Помилка в закусочній Флоріана Фортеск’ю
Під час першої подорожі до Косого провулка Гаґрід вирішив пригостити Гаррі «Особливим морозивом для Обраних».
— Воно саме знає, який смак тобі потрібен, Гаррі! — гордо промовив велетень.
Гаррі лизнув кульку, що виглядала як звичайний пломбір. У ту ж мить його ноги перетворилися на два величезні французькі багети, а на маківці виріс крихітний, але вкрай буркотливий французький офіціант.
— Monsieur Potter! — закричав чоловічок, розмахуючи мініатюрним меню. — Ваша постава — катастрофа! Де ваша любов до круасанів?
— Гаґріде, чому я багет? — панічно спитав Гаррі, намагаючись утримати рівновагу на хрумких кінцівках.
— Схоже, душа твоя сьогодні тяжіє до високої кухні, — філософськи зауважив Гаґрід, намагаючись відкусити шматочок від лівого «коліна» Гаррі. — Потерпи, за годину саме відпаде. Головне — не підходь близько до голубів.
Фрагмент №3
Альтернативний Розподільчий Капелюх
Коли Гаррі надягнув Капелюха, той не став шепотіти про хоробрість чи хитрість. Він голосно позіхнув і заявив:
— Ой, тільки не Ґрифіндор. У їхній вітальні завжди пахне мокрими шкарпетками й невиправданим героїзмом.
— Будь ласка, тільки не до Слизерину! — благально прошепотів Гаррі.
— До Слизерину? Із таким браком відчуття стилю? — пирхнув Капелюх. — Знаєш що, Поттере… Я оголошую новий факультет. Факультет «Затишних Ледащо́в».
— Такого не існує! — ахнула професорка Макґонеґел.
— Тепер існує! — відрізав Капелюх. — Ваша форма — піжами з совами, обов’язкові предмети — «Професійний сон до полудня» та «Мистецтво не виходити з кімнати». Пароль до вітальні — «Залиште мене в спокої».
Уся зала притихла. Половина Ґрифіндору та три чверті Слизерину негайно зірвали свої краватки й зажадали перерозподілу.
Фрагмент №4
Невдале заклинання Герміони
— Це «Левіо́са», а не «Левіоса́»! — повчально мовила Герміона, змахнувши чарівною паличкою.
Але замість того, щоб підняти перо в повітря, заклинання відскочило від окулярів Гаррі й втрутилося в саму сутність гравітації Гоґвортсу.
У наступну мить підлога стала стелею — щоправда, тільки для меблів. Усі столи й лави приліпилися до люстр. Учні залишилися стояти на підлозі, але їхній одяг вирішив, що він перелітні птахи. Мантії зірвалися з плечей і рушили в напрямку Південної вежі, лопотячи рукавами, мов крилами.
— Ой лишенько… — прошепотіла Герміона, залишившись у самих гольфах і підручниках.
— Зате тепер ми знаємо, куди зникають речі з пральні, — меланхолійно зауважив Рон, проводжаючи поглядом свої летючі штани. — Бачиш, Гаррі? У них там ватажок — твій шарф.
…Бо у світі чарів можливо все — варто лише наважитися уявити це першим)))