Діти не живуть у вакуумі. Вони чують новини, бачать нашу тривогу і відчувають зміни навколо. Спочатку Covid-19, потім початок повномасштабного вторгнення. Кожен щось втратив, або когось. Саме тому батькам важливо не лише захищати своїх пташенят від світу, але й допомогти зрозуміти складні реалії, в яких ми знаходимось. Як же говорити з дітьми про втрату, чи глобальні зміни так, щоб підтримати їх і не налякати?
Говорити про втрату обов’язково
Втрати можуть бути різними: смерть близької людини, втрата дому через війну, чи улюбленця. Проте, незалежно від їхньої причини, такі події викликають схожі емоції: сум, розгубленість, гнів, почуття провини, або страх. Діти сприймають втрати інакше, ніж дорослі, тому важливо допомогти їм зрозуміти, що відбувається і підтримати.
Часто батьки уникають таких розмов, вважаючи, що це захистить дитину від переживань. Однак мовчання може завдати більше шкоди, ніж сама втрата. Коли ми не пояснюємо, що сталося, діти починають придумувати власні, часто хибні пояснення. Це може викликати почуття провини або посилити страх, адже вони залишається наодинці зі своїми емоціями.
Тому наше завдання — говорити з дітьми про втрати чесно, зрозуміло та з любов’ю, щоб допомогти їм пройти через цей складний період. З чого почати? Звісно із себе.
Підготуйте себе
Діти дуже добре зчитують емоції дорослих. Якщо ви надто засмучені – це може налякати дитину. Пам’ятайте, що ви маєте бути опорою, навіть якщо вам самим важко. Тож не поспішайте, дайте собі трохи часу, щоб зібратися з думками й трохи заспокоїтись. Коли відчуєте в собі сили говорити:
- Знайдіть тихе й безпечне місце для розмови.
- Відкладіть телефон і всі справи, щоб повністю зосередитися на дитині.
- Виберіть час, коли ви не будете поспішати.
Говоріть чесно і просто
Дітям необхідна правда, але подавати її треба доступно, відповідно до віку. Використовуйте прості та зрозумілі слова:
- «Дідусь помер через хворобу. Його більше немає з нами.»
- Уникайте метафор на кшталт «він заснув назавжди», або «полетів на небо». Вони можуть заплутати дитину, чи навіть налякати її (наприклад, страх засинати).
Дайте дитині простір для вивільнення емоцій
Після того, як ви розповіли новину, дайте дитині можливість відреагувати. Її реакція може бути різною: плач, гнів, мовчання, або навіть сміх. Усі ці прояви нормальні.
- Якщо плаче, дозвольте сумувати, підтримайте і поділіться своїми емоціями: «Тобі сумно? Це нормально. Я теж сумую.»
- Якщо злиться, також важливо проговорити, що це нормальна реакція: «Ти сердишся? Це нормально, коли втрачаєш когось, кого любиш. На кого ти злишся?»
- Якщо мовчить варто проговорити, що ви будь-коли готові до діалогу: «Ти можеш поставити мені будь-яке питання, коли захочеш. Я поруч.»
- Якщо сміється, визнайте, що це теж може бути способом справлятися з емоціями. Не ображайтесь і не лякайтесь, проговоріть, що це нормально: «Ти смієшся? Це нормально, інколи так буває. Можеш розказати що тебе насмішило? Я тут, ти можеш поділитись зі мною.»
Пояснюйте причини без звинувачень
Діти можуть шукати винних, або навіть думати, що це їхня провина. Наприклад: «Я сварився з бабусею, тому вона пішла». Всі потребують пояснень і шукати винного в такій ситуації природно для людей будь-якого віку. Тому варто проговорити стільки разів, скільки буде необхідно, щоб дитина повірила:
- «Ніхто не винен у тому, що сталося. Це було через хворобу/нещасний випадок.»
- Наголосіть, що її думки, чи слова не могли спричинити смерть.
Залучайте до ритуалів прощання
Ритуали дають дитині відчуття завершеності та допомагають опрацювати емоції. Якщо присутність на похоронах неможлива (чи дитина не хоче), або якщо йдеться про втрату дому, улюбленця, то можна намалювати малюнок, написати листа, щоб попрощатись, запалити свічку та згадати приємні моменти.
Завершуйте розмову позитивно
Після складної розмови важливо дати дитині відчуття стабільності та тепла. Кожному потрібно трошки надії після складних емоцій. Звісно, біль нікуди не дінеться, але важливе відчуття, що ти не залишаєшся наодинці зі своїми переживаннями.
- «Я знаю, що тобі боляче, але ми разом і ми впораємося.»
- Запропонуйте спільну дію: прогулянку, чаювання, чи складання пазла. Щось, що допоможе перемкнути увагу. Це не означає, що тема закрита, дитина може повернутись до розмови про втрату в будь-який момент.
Спробуйте не повторювати поширених помилок
Звісно ніхто не ідеальний, особливо коли проживає складні емоції. Але є моменти, які варто запам’ятати та намагатись не ускладнювати своїй дитині проживання втрати.
👉Не давайте марних обіцянок
Наприклад, не кажіть: «Все буде добре», або «Біль скоро мине». Такі обіцянки можуть бути занадто абстрактними і викликати в дитини відчуття розчарування, коли реальність не відповідатиме вашим словам так швидко, як дитина розраховувала. Зруйновану домівку неможливо повернути, так само як і рідних, яких вже немає. Будьте чесними: «Ми будемо сумувати, але пам’ять про дім/бабусю/котика завжди залишатиметься з нами.»
👉 Не купуйте нову тварину, чи річ, як «заміщення» втрати
Якщо дитина втратила улюбленця, не поспішайте купувати нового, щоб замінити його. Для дитини це може виглядати, як знецінення втрати та перешкоджати процесу проживання горя. Спершу дайте час на опрацювання емоцій. Купувати іграшку, щоб відволікти від втрати рідних, або смаколики також не варто. Підтримка, час і можливість виражати емоції – важливіше.
👉 Не намагайтеся одразу «виправити» емоції
Фрази типу: «Не плач», або «Не сумуй так сильно» можуть викликати у дитини відчуття, що її емоції неправильні, чи неважливі.
👉 Не ідеалізуйте того/те, що втратили
Дуже важливо, щоб образ був реальним, а не ідеальним. Інакше у дитини може виникнути відчуття, що вона не відповідає високим стандартам, або не має права на негативні емоції. Згадуйте про того кого втратили, з усіма моментами,? які були — і смішними, і сумними.
👉 Не приховуйте власних почуттів
Навіть, якщо ви спробуєте приховувати свої емоції, дитина все одно буде відчувати, що щось не так. Ваші емоції так само важливі, тож розповідайте дитині, коли сумуєте.
Діти, як і дорослі, здатні долати складнощі, якщо відчувають підтримку та любов. Головне — бути поруч, слухати, обіймати та не боятися говорити про складні речі. Як зазначає дитяча психологиня Світлана Ройз:
“Любов і підтримка — це найсильніша опора в моменти, коли світ здається нестабільним. Коли ми дозволяємо дітям сумувати, ми також вчимо їх бачити світло навіть у найтемніші часи.”
Пам’ятайте: що б не трапилося, ваша щира розмова, обійми та готовність вислухати — це ті «чарівні інструменти», які допоможуть вашим дітям знайти сили й рухатися далі. І, хто знає, можливо, саме ці непрості моменти стануть основою для зміцнення вашого зв’язку і ще більшої довіри одне до одного.
Життя продовжується, навіть якщо іноді здається, що час завмер. І разом ви точно впораєтеся. А наступного разу ми розглянемо, як правильно розмовляти із дітьми про війну та чи варто підтримувати риторику ненависті.