Ваша дитина, яка ще вчора з радістю ділилася шкільними пригодами, раптом замкнулася в собі. Вона більше не розповідає про друзів, уникає улюблених занять і шукає приводи залишитися вдома. Що сталося? Це вік, чи, можливо, дитина стикається з чимось серйознішим?
Згідно з дослідженням, опублікованим у Frontiers in Psychology, близько 32% дітей у всьому світі зазнають булінгу в тій чи іншій формі, причому найпоширенішим є психологічне або вербальне насильство. Цифри вражають. Проте, діти часто не говорять про свої проблеми, боячись осуду, або не бажаючи засмучувати батьків. Тому ми зібрали очевидні й не дуже ознаки булінгу, щоб ви могли вчасно помітити тривожні дзвоники та відреагувати.
Чому виникає булінг
Чому так багато булінгу, навіть у сучасному цивілізованому світі? Він проростає, наче будяк, там, де є:
- Різниця. Вона може проявлятися в будь-чому: від зовнішнього вигляду до соціального статусу, чи інтересів дитини. Дослідження Міністерства освіти і науки України показало, що діти, які відрізняються від загальноприйнятої «норми» – за мовою, стилем одягу, інтересами або навіть рівнем успішності, частіше стають мішенню булерів. Тому так важливо навчати дітей сприймати різноманітність, як цінність та не порівнювати себе чи їх з іншими.
- Соціальний тиск. Школа – це мікросоціум зі своїми неписаними правилами. Дітям важливо «влитися» в групу, і вони часто чинять тиск на тих, хто здається «іншим». Соціальні ієрархії можуть формуватися несвідомо, і чим вище дитина прагне піднятися, тим більше вона може прагнути «витіснити» тих, хто стоїть нижче. Статус в колективі стає вирішальним фактором, особливо у підлітковому віці.
- Прагнення до контролю. Діти, які самі почуваються невпевнено, або мають нестабільну ситуацію вдома, можуть використовувати булінг, як спосіб самоствердження. Агресія дає їм відчуття влади, яке компенсує внутрішню тривожність і невпевненість. Здорова самооцінка та розвиток емоційного інтелекту запобігають появі такої поведінки. Саме тому сучасні системи освіти приділяють стільки уваги цим аспектам.
Розуміння цих причин допомагає батькам, вчителям та адміністрації, не лише виявляти можливі проблеми, а й працювати над її вирішенням разом.
Червоні прапорці: явні ознаки булінгу
Іноді ознаки булінгу буквально перед очима, але їх легко пропустити, списуючи на дитячі пустощі чи випадковості. Якщо ви помітили будь-яку з цих ознак – варто замислитись і поспостерігати. Не поспішайте насідати на дитину із розпитуваннями. Послідкуйте якийсь час, щоб впевнитись, що вам не здається.
👉 Раптові синці, подряпини або пошкоджені речі.
Дитина каже: “Просто невдало впав/впала.” Але чи так це насправді? Якщо ви помічаєте на тілі дитини незрозумілі ушкодження, або вона часто повертається додому з пошкодженими речами – це може бути ознакою фізичного булінгу.
👉 Зміна ставлення до школи.
Раніше дитина охоче відвідувала школу, а тепер знаходить будь-яку причину залишитися вдома. Варто звернути увагу, якщо вона постійно скаржиться на втому, говорить про “нудьгу” або “дурних однокласників”.
👉 Різке зниження успішності.
Раніше дитині було цікаво навчатись і до успішності не було питань. А тепер все частіше поганий настрій, а оцінки впали майже на дно. Це очевидна ознака емоційного перевантаження. Діти, які переживають стрес, можуть мати проблеми з концентрацією уваги, мотивацією і пам’яттю. Лаятись не варто і не спішіть з покараннями, спочатку треба зрозуміти, що виснажує дитину.
👉 Тривожність перед школою.
Дитина почала часто скаржитися на головний біль, біль у животі, чи відчуває постійну втому вранці. Можливо час на чекап, щоб перевірити здоров’я. Але також це може бути проявом тривоги.
Підводна частина айсберга: приховані ознаки булінгу
Тут задачка вже складніша і потребує від батьків терпіння та уважності. Ці ознаки натякають на негативні емоційні переживання, але поспішати “виправляти” стан дитини не варто. Ситуація потребує обережності.
👉 Раптове замикання в собі.
Дитина стала мовчазною, уникає сімейних розмов, виглядає пригніченою або постійно на своїй хвилі – це може бути сигналом, що вона намагається впоратися з проблемами самотужки.
👉 Зміни у сні та харчуванні.
Стрес часто проявляється й на фізіологічному рівні. Дитина може прокидатися серед ночі або довго не засинати. Інколи діти навпаки починають спати вдень і ніяк не можуть прокинутись зранку, хоча й засинали вчасно. Відмовлятися від їжі або, навпаки, почати їсти набагато більше.
👉 Несподівані зміни в оточенні.
Дитина раптом перестала згадувати про своїх друзів (деяких чи всіх), або почала уникати зустрічей.
👉 Залежність від гаджетів або, навпаки, уникання соцмереж.
Соціальні мережі можуть бути джерелом кібербулінгу. Якщо дитина тепер проводить весь вільний час в мережі, або, навпаки, повністю відмовилася від використання соцмереж і навіть видалила акаунт, варто придивитись до цієї ситуації.
Як з’ясувати правду, не зробивши гірше
З’ясувати, що відбувається необхідно, але важливо пам’ятати, що зараз дитині не легко. І якщо вона самостійно вам не розповідає, то завзяті розпитування можуть тільки напружувати та привести до ще більшого замикання у собі. Ось кілька порад, як ненав’язливо почати розмову:
- Виберіть спокійний момент. Знайдіть час, коли ви та дитина розслаблені, наприклад, під час спільної прогулянки або перед сном.
- Почніть з нейтральних тем. Запитайте про її день, друзів, улюблений мультик чи шоу. Це допоможе створити більш розслаблену атмосферу.
- Використовуйте приклади. Розкажіть про випадок булінгу, який ви бачили у фільмі, читали в книзі й запитайте, що дитина думає щодо цього.
- Уникайте прямих питань. Замість: “Чи тебе хтось ображає?” спробуйте: “Я помітив/ла, що ти останнім часом засмучений/а. Чи є щось, про що ти хотів/ла б поговорити?”
- Запевніть у підтримці. Дайте дитині можливість подумати, скажіть, що ви вислухаєте, коли вона буде готова. А головне: пообіцяйте нічого не робити, не порадившись. Разом ви зможете знайти розв’язання будь-якої проблеми.
Навіть якщо у вашої дитини є лише кілька з перелічених ознак — спостерігайте, будьте поруч і дайте їй зрозуміти, що ви завжди на її боці. Дітям іноді складно говорити про булінг, адже вони бояться не лише своїх кривдників, а й того, що можуть розчарувати рідних. Але саме ваша чуйність, підтримка і довіра допоможуть їм відчути себе в безпеці та відкритись. Навіть, якщо виявиться, що причини емоційних переживань інші, дізнатись про них так само важливо, як і про булінг.
У наступних статтях ми поговоримо про те, як діяти і як допомогти дитині впоратися з булінгом у школі.