Ситуація знайома багатьом: «От закінчиш семестр на відмінно – куплю тобі новий телефон», або: «Допоможеш прибрати в домі – отримаєш гроші на кишенькові витрати». Здається, це чудовий стимул, але, чи дійсно такий підхід працює?
Якщо вас турбує питання, як мотивувати дітей, і чи правильно використовувати гроші як заохочення – то пропонуємо поговорити про це.
Оплата — хабарництво чи мотивація
Чи можна навчити дитину бути відповідальною, якщо платити їй за кожну виконану дію? Або ж такий підхід формує уявлення, що домашні обов’язки – це не природна частина життя, а послуга, за яку завжди має бути винагорода?
Психологиня Сунія Лутар з Університету штату Аризона стверджує, що подібна система може викривити сприйняття дитиною відповідальності. Наприклад, замість розуміння, що прибирання власної кімнати – це частина турботи про себе і дім, вона може почати вважати, що їй «зобов’язані» платити навіть за мінімальні зусилля. Натомість виконання сімейних обов’язків має базуватися на розумінні, що кожен є рівноправною частиною команди.
Подібна критика підтверджується і результатами дослідження “Chicago Heights Miracle”, проведеного Стівеном Д. Левіттом, Джоном А. Лістом та Саллі Садофф. У межах експерименту школярам у Чикаго-Гайтс виплачували грошові стимули ($50 щомісяця або можливість виграти $500 у лотереї) за досягнення цілей у навчанні, тестах, відвідуваності та поведінці.
За результатами, які отримали дослідники, виявилось, що фінансові стимули мають короткочасний вплив і не формують стійких змін у мотивації чи поведінці. Тож грошові нагороди – це непогано, але вони не можуть бути єдиним інструментом виховання відповідальності чи стимуляції до навчання.
Тож не платити дитині?
Відповідь — платити, але не за все. І на цю тему Рон Лібер у своїй книзі “Як говорити з дітьми про гроші” дає по-справжньому цінні поради. Його книга — це ціла філософія фінансового виховання.
Лібер наголошує, що кишенькові гроші — це не “зарплата” за прибирання кімнати чи миття посуду. Вони повинні бути навчальним інструментом. Через кишенькові гроші дитина вчиться планувати витрати, заощаджувати та навіть ділитися. Ідея трьох “скарбничок” Лібера — проста і геніальна. Як вона працює?
Перш за все, кишенькові гроші мають бути регулярними. Для дітей молодшого віку це може бути щотижневий формат — так вони швидше побачать результат своїх дій. Для старших школярів підійде щомісячний графік, адже він більше нагадує реальні умови дорослого життя.
Сума? Тут усе залежить від віку дитини та фінансових можливостей родини. Наприклад, для малечі вистачить 50-100 гривень на тиждень, а для підлітка треба виділити вже більш серйозні кошти. Важливо відразу пояснити, що гроші мають певну мету, а не просто “на забаганки”.
Як розподіляти гроші між скарбничками?
Ідея трьох скарбничок полягає у тому, що кожна частина грошей призначена для певної мети. Дитина самостійно розподіляє свої кишенькові кошти між трьома напрямами:
👉Скарбничка для економії
Ця скарбничка — для мрій. Наприклад, якщо дитина хоче новий велосипед, іграшку чи гаджет, вона відкладає сюди частину своїх грошей.
👉Скарбничка для благодійності
Це гроші, які дитина витратить на допомогу іншим. Наприклад, вона може пожертвувати їх на допомогу ЗСУ, купити корм у притулок для тварин або знайти іншу благодійну акцію.
👉Скарбничка для витрат
Ця частина грошей — для повсякденних дрібниць. Наприклад, купівлі морозива, коміксу чи дрібної іграшки.
Головне завдання батьків пояснити, як працює ця система, і допомогти дитині зрозуміти важливість кожної скарбнички. Не треба критикувати чи нав’язувати свої рішення. Навіть якщо дитина зробить помилку – це частина навчального процесу.
За що можна й заплатити?
А як щодо домашніх обов’язків? Лібер вважає, що це — частина життя родини, а не привід для грошових угод. Прибирання, виніс сміття, миття посуду — це речі, які роблять усі, бо це необхідно. Таким чином дитина почувається частиною одного цілого та вчиться відповідальності за спільний комфорт.
Однак є місце і для винагороди. Наприклад, якщо дитина допомагає з великими завданнями: миє машину чи фарбує кімнату – це можна оцінити фінансово. Таким чином діти вчаться, що додаткові зусилля мають цінність, і це мотивує працювати задля досягнення результату.
Головне у підході Лібера — гроші мають навчати. Вони не повинні бути просто бонусом за поведінку чи добрий настрій батьків. Це інструмент, який допомагає дитині зрозуміти, що гроші — це не самоціль, а можливість досягати важливих речей. І тут кожна розмова про гроші, насправді розмова про цінності.
Не бійтеся помилок! Навчання завжди включає експерименти. Головне, щоб ваша підтримка надихала а цінності, які ви закладаєте, допомагали вашим мрійникам і мрійницям зростати щасливими та самостійними.