Савельєв Єгор (5-Б клас)
І місце, середня школа
Петро – відважний мандрівник. Він любить досліджувати незвідані місця з друзями. Одного разу Петро гуляв та знайшов карту «Королівства собак та як туди дійти». Петро одразу покликав друзів. Наступного дня вони вирушили в дорогу.
Йдучи за картою, вони мандрували через ліс, йшли довго, але не здавалися. Неочікувано для себе вони натрапили на велике озеро, подивилися на карту, але на ній озера не було… Вони все одно продовжили подорож та почали шукати дерева для плота. Раптом назустріч їм плив рибалка. Хлопці гукнули до нього:
— Дядечку, відвезіть, будь ласка, на той берег.
На це рибалка поцікавився, навіщо це їм треба.
— Ми шукаємо «Королівство собак», — сказав Петро.
Дядечко засміявся, але не відмовив хлопцям. Проте застеріг, що назад вони мають дістатися вже самі. Ось уже озеро лишилося позаду.
Через години дві хлопці виглядали втомлено та виснажено, але не здалися та рушили далі. Раптово вони помітили, на перший погляд, такий непримітний напис: «Вхід до Королівства собак». Вони зраділи та рушили до воріт, біля яких сидів собака.
— Можна увійти? — запитали хлопці.
Собака їм відповів:
— Проходьте, але знайте, що наш король не любить гостей.
Вони ввійшли туди й побачили будівлі неймовірної краси та доріжку. Хлопці пішли по доріжці вперед, купивши у зустрічного песика собачий шоколад. Як ось дійшли вони до великого замку, який охороняли собаки з мечами. Хлопці спробували увійти, але їм відмовили…
З настанням ночі вони потайки перелізли через паркан, взяли у сплячої охорони мечі та ввійшли до замку. Хлопці підійшли до трону, але собака-вартівник подав тривогу. Прибігли собаки з мечами та арбалетами, почався бій, але хлопцям вдалося відбитися. Проте Васю (друга Петі) було поранено.
На шум вийшов король.
— Схопити їх! — наказав Король Собака І.
Недовго міркуючи, хлопці підхопили на руки Васю та почали тікати. Діставшись до воріт, вони побачили припаркований собакомобіль, заскочили в нього й поїхали. Коли хлопці доїхали до озера, то почали натискати в автомобілі на різні кнопки, і той, на загальне здивування, злетів у повітря. Так нашим шукачам пригод вдалося дістатися до свого міста та втекти від собак. Васю чекав довгий період одужання. Проте це не остання їхня пригода!
Після школи почалися канікули, й батьки наших головних героїв вирішили організувати спільну поїздку до Японії, щоб показати дітям культуру самураїв. Хлопці читали про них на уроці географії, тому були в захваті від цієї ідеї. Вони прибули до аеропорту, сіли в літак та полетіли. Після прибуття всі разом поїхали в готель. Знайомство з традиціями та культурою почали з музею самураїв у Токіо.
Хлопці ходили та роздивлялися все довкола, раптом Петру здалося, що фігура самурая рухається. Петро злякався, але вирішив нікому не казати про це. Хлопці дійшли до кімнати зі зброєю. В ній стояв дядечко з вусами, який розповідав про різну зброю самураїв та ніндзя. Хлопців переодягли в самураїв та ніндзя, вручили зброю та відправили у спеціальну кімнату для тренувань, де їм провели майстер-клас з використання зброї.
Раптом фігури самураїв ожили та кинулися до людей. Вчитель швидко дав усім зброю і крикнув:
— 怖がれ! — що в перекладі на українську означає: «Бійтеся!»
Але ми знаємо, що наш Петро не з лякливих, тому він побіг на самурая — і почався бій на катанах. Вони билися завзято, але Петро переміг, адже йому допоміг тато. Тоді вчитель закричав:
— 行ってください、全部自分でやります。— що означало: «Йдіть, я зроблю все сам».
Наші герої побігли до авто та поїхали в готель. Через тиждень вони полетіли назад в Україну, в сонячну Одесу. За все життя у Петра було ну дуже багато пригод, але ці – найкращі.
Кінець.