15 липня ми відзначаємо День Української Державності — свято, що повертає нас до початку нашої історії, як народу. До часів князя Володимира, хрещення Русі, перших законів, дипломатичних місій, храмів і шкіл. До історії, яку багато років намагалися стерти, але вона в нас у крові, в нашій мові та свободі.
Чому варто говорити про державність та історію з дітьми? Бо державність – це не щось абстрактне, це про кожного українця й українку, маленьких і великих, про право і вибір бути собою, про розуміння хто я і звідки.
Держава не виникає з повітря, а як дерево, проростає корінням, вирощує міцний стовбур і потім вже дає плоди. Тож…
З чого починалась українська державність?
Зовсім не з проголошення Незалежності. І навіть не з Конституції Пилипа Орлика, хоча вона справді неймовірна. Українська державність почала формуватись ще тоді, коли на наших землях не було України, а були тільки племена, які у VIII–IX століттях мали свої форми самоврядування, звичаєве право, власних князів. Вони торгували з Візантією, відбивалися від набігів кочівників і будували укріплення. Але держава починається не з бою, а з усвідомлення, що спільне, сильніше і стабільніше за окреме.
У 882 році князь Олег об’єднав північні і південні землі, зробивши Київ столицею Русі, та заклав основу державності. Тож подивімось, з чого складається справжня держава і як ці елементи крок за кроком формувались.
Коли правила важливіші за силу
Коли загинув князь Ігор, держава могла розпастись. Усе зависло на нитці: племена кипіли, союзники сумнівались, вороги придивлялись. Історія знала десятки таких моментів, коли смерть одного правителя зводила нанівець усю попередню роботу.
Але на чолі Русі стала княгиня Ольга. І ні, не як вдова, що чекає нового володаря, а як людина, що знала, як треба діяти. Перше, що вона зробила – перестала грати за старими правилами, де діяла проста формула “сильніший забирає більше”, а запровадила інші.
Ольга поїхала землями держави, визначила місця збору данини, так звані “погости”, та встановила фіксовані суми. Вона створила систему, яка не залежала від настрою князя чи сили дружини. Це був початок адміністративного мислення: організованого, регулярного, передбачуваного. Саме це зменшило кількість повстань і дало відчуття послідовності і безпеки. Це змінило все, бо раніше влада трималась на мечі, а тепер вона почала триматись на довірі.
Коли справедливість важливіша за помсту
Після смерті Володимира Великого його сини боролись за трон, кожен вважав себе головним, але жоден не мав довіри народу. Зрештою залишився Ярослав і зробив дещо неочікуване. Він сів писати закони.
Так на світ з’явилась «Руська правда» — перший письмовий кодекс на наших землях. І найбільше вражає не його обсяг, а гуманність. У документі не передбачалась смертна кара. Навіть за вбивство — компенсація родині. За крадіжку — відшкодування. За образу — штраф.
👉 Для порівняння: у тогочасній Німеччині людину могли повісити за вкрадену корову.
Та найважливіше, що ці закони стосувались не тільки бояр. Уперше правовий захист отримали прості селяни, закупи, жінки. Це була новітня ідея, яка зробила Русь однією з найпередовіших держав свого часу.
Коли книжки тримають державу не гірше за армію
У 1037 році Ярослав Мудрий наказує збудувати не лише Софійський собор, а й засновує при ньому першу державну бібліотеку. Це не релігійна ініціатива, а князівський проєкт, частина великої державної стратегії з перетворення Русі на освічену державу.
А в Нарисі історії України зазначено, що при Софії діяла школа для дітей бояр, де навчали грамоті, богослов’ю та іноземним текстам. У порівнянні, на той час у Західній Європі книжки зберігались переважно в монастирях, і писемність залишалась прерогативою духовенства. У Києві ж знання стають державною справою, під контролем князя.
Коли твоє ім’я знають у всіх столицях
Одна з ознак справжньої держави — коли тебе визнають інші. Не як “територію”, а як рівноправного гравця. У час, коли багато європейських держав ще боролись за єдність і порядок, Ярослав укладає династичні союзи з найвпливовішими королівствами Європи.
Три його доньки стали королевами Франції, Норвегії та Угорщини.
🔹 Анна — королева Франції, підписувала державні документи та зберігала власну печатку.
🔹 Єлизавета — дружина Гаральда Сміливого, короля Норвегії.
🔹 Анастасія — королева Угорщини, дружина короля Андраша I.
А ще Русь мала дипломатичні угоди з Візантією. Руські купці торгували в Константинополі на особливих умовах: їм гарантували безпеку, компенсації у разі збитків, захист інтересів. Ці угоди одні з перших прикладів міжнародного права у Східній Європі.
І що з того?
Може здатись, що це все було давно й не про нас. Що Русь, бібліотеки, договори з Візантією просто красиві епізоди з минулого. Але це не так. Це фундамент, на якому тримається сучасна Україна та українська ідентичність.
🔹 Тоді вперше зʼявились письмові закони — тепер ми маємо свою Конституцію.
🔹 Тоді держава почала захищати не лише сильних — тепер ми продовжуємо боротись за рівність, щоб права були не тільки на папері.
🔹 Тоді освіта і знання стали частиною державного мислення — тепер ми маємо сучасні школи, університети, українську науку і літературу.
🔹 Тоді про нас знали у світі — тепер ми знову відстоюємо своє місце серед вільних народів.
Ми не починали з нуля, коли у 1991 році проголосили Незалежність України. Ми повернулись до себе — до своїх традицій, свого права, свого голосу. У цей день розкажіть дітям про їхню історію, про те, ким були їхні предки. Як кожне покоління творило державу, яка сьогодні зветься Україна. Бо завтра саме діти будуть її, захищати, розбудовувати, берегти. А для цього їм потрібен надійний фундамент.
