Підлітки не просто хочуть новий айфон і щоб їм “дали спокій”. Хоча і таке часто буває. Проте, ми вирішили копнути глибше і знайшли великий звіт від Програми розвитку ООН, яка у 2021–2023 роках досліджувала стан української молоді: що болить, про що мріє і чого бракує. Тому сьогодні ділимося з вами цікавими висновками. Адже є речі, які справді важливі. І смартфон у цьому переліку — не на першому місці.
Простір для самостійності
Прагнення робити щось самостійно вперше з’являється ще в дитинстві, у віці 3-4 років. Але в підлітковому віці ця потреба повертається уже на новому рівні. Тепер йдеться не про те, щоб самостійно зав’язати шнурівки, а про особисті рішення, думки, вибір друзів, хобі, стилю, навчання.
Підлітковий вік — це час пошуку ідентичності. Тобто відповіді на питання: “Хто я?”, “Який/яка я?”, “Чого я хочу, незалежно від батьків?” І щоб знайти цю відповідь, потрібен простір, де можна робити власні кроки, помилятися, змінювати думку, сперечатися та шукати своє.
💛Якщо цей простір є — зʼявляється впевненість у собі, відповідальність, здатність приймати рішення.
🚩А якщо його немає — формується залежність від думки інших або постійний протест. І навіть у дорослому віці може залишатися відчуття, що “хтось має вирішити за мене”.
Довіра дорослих
Підлітки ще не дорослі, але вже не діти. І саме в цей перехідний момент їм дуже важливо знати: мені довіряють. Не контролюють на кожному кроці. Не чекають твоєї помилки. А вірять, що я можу впоратися. А якщо щось піде не так — я не зламаюсь.
💛У підлітковому віці довіра з боку дорослих — це своєрідне дзеркало: “Якщо вони вірять у мене, значить, я справді щось можу”.
🚩Якщо довіри немає — підлітки або закриваються і перестають ділитися, або протестують ще більше. Або все одразу.
Емоційна безпека
Часто поведінка підлітків – це ще й буря емоцій, які не зрозумілі їм самим та існують у вільному польоті підсвідомості. І саме в цей період їм, як ніколи потрібне відчуття, що їхні почуття доречні і правильні. Емоційна безпека — це простір, де можна злитися, плакати, радіти, мовчати, бути вразливим та не боятися осуду. Де ніхто не скаже “ти перебільшуєш” або “перестань вигадувати”.
💛Коли підлітки відчувають, що їх почуття приймають, у них з’являється довіра до себе і до світу. Вони вчаться розуміти, що відбувається всередині, і з часом справлятися з цим без емоційних вибухів.
🚩А коли емоції знецінюють або ігнорують — людина вчиться їх ховати. Часто настільки глибоко, що потім навіть сама не розуміє, що відчуває. І не може про це сказати.
Живе спілкування
Цифровий світ — це вже невіддільна частина підліткового життя. Але це не означає, що їм більше не потрібне справжнє, живе спілкування. Підлітки хочуть контакту. Не допиту. Не моралі. Не тільки розмов про навчання. Щоб хтось поцікавився їхніми думками, а не лише оцінками. Щоб поруч був хтось, із ким можна обговорити дурний сон, плани на життя або меми і не боятися бути незрозумілими чи висміяними.
💛Коли таке спілкування є — з’являється відчуття: “В нас є зв’язок”. І це — одне з найкращих почуттів на світі.
🚩Коли ж цього немає, підлітки закриваються. Їм простіше говорити з кимось “із чату”, ніж з тими, хто поруч, але завжди зайняті.
Вміння долати труднощі
Підлітковий період — це нові теми, нові емоції, перші розчарування, сильні страхи, невпевненість у собі. І при цьому купа очікувань з усіх боків. Важливо дати розуміння: життя іноді важке — це нормально.
💛Коли ми не замовчуємо складні моменти, не замітаємо конфлікти під килим, а говоримо чесно та спокійно — підліток/ка бачить, що труднощі бувають у всіх. І що з ними можна впоратись, не обов’язково робити це самотужки.
🚩Якщо ж замість підтримки: “нічого, розберешся” або заборона на слабкість, підліток/ка залишається наодинці зі своїм болем. І поступово вчиться не довіряти ні собі, ні іншим. А головне — починає сумніватися, що взагалі може з чимось впоратися.
Відчуття прийняття
Підлітки змінюються. Вони самі це відчувають і часто не подобаються собі. Далі пробують, помиляються, зляться, закохуються, різко реагують, словом, не знають, як їм із собою бути. Але найбільше їм хочеться бути прийнятими. Не “як зразковий учень/иця”, не “як нормальна дитина”, а просто як людина, яка має право бути собою.
💛Коли є це прийняття — формується внутрішня опора. “Я маю право бути. Мене не критикують за кожен крок. Мене не відштовхують, якщо я не виправдовую очікувань”.
🚩А коли цього немає — з’являється сором, страх показати себе, потреба весь час вгадувати, що хочуть інші. Або, навпаки, протест.
Підлітки не завжди говорять про це прямо. Але коли батьки спокійно ставляться до дивних зачісок, нових музичних вподобань чи зміни настрою — вони розуміють: я тут можу бути різним/ою. І мене не зламають за це.
Право на відпочинок і “нічогонероблення”
Світ зараз дуже швидкий. Навіть діти часом виглядають втомленішими за дорослих. Купа емоцій, змін, соціального тиску, а ще школа, додаткові заняття, гуртки, новини, війна, новини знову… І посеред цього всього хочеться просто полежати. Подивитися в стелю. Промовчати цілий вечір. Не бути “ефективним”.
💛Це відновлення. Підліткам потрібне місце і час, де вони можуть нічого не робити та не відчувати за це провини. Бо тільки в такому просторі формується внутрішній спокій. Тільки там з’являється щось справжнє: бажання діяти, креатив і навіть мотивація.
🚩А коли відпочинок — це щось “заборонене”, “непродуктивне” чи звучить як: “ти просто нічим не цікавишся”, то тоді тіло та психіка починають захищатись апатією, дратівливістю або зривами.
Нехай у ваших підлітків буде простір, де можна бути собою зі своїми думками, помилками, виборами й мовчанням. А у вас — сили та довіра, щоб цей простір підтримати. Не контролювати, не заповнювати, а просто бути поруч.
