Уявіть: ви заварюєте собі чай і намагаєтесь встигнути урвати бодай кілька хвилин тиші. Дитина тим часом сидить за столом і наче робить уроки: олівець крутиться в руках, зошит відкритий, але погляд… погляд давно не тут. Він уже в телефоні, у чаті, де щойно хтось виклав мем, або смішинку з TikTok і ще десь там, у стрічці, відбувається щось, що «не можна пропустити».
Цей стан має назву страх щось пропустити (fear of missing out, FOMO). Це коли людина постійно хвилюється, що поза її увагою залишиться щось цікаве, важливе чи приємне і через це відчуває тривогу, прагне постійно бути «на зв’язку» та постійно перевіряє новини, повідомлення, соцмережі.
Тому ми з вами поговоримо про те, як працює цей «невидимий двигун» підліткової тривожності, чому він виснажує та що можуть зробити батьки й школа, щоб повернути дітям спокій і здатність насолоджуватися реальністю поза екраном.
Як FOMO впливає на психіку підлітків
FOMO звучить, наче просто модне слово з інтернету, але позначає стан, коли людина постійно відчуває, що десь там, поза її увагою, відбувається щось цікаве й важливе. І якщо вона не перевірить, що нового у стрічці — ризикує «випасти» з життя та стати аутсайдером.
Психологи Przybylski та колеги у своєму дослідженні підкреслюють, що це не просто цікавість чи бажання «бути в курсі». В основі FОMO лежить дефіцит базових психологічних потреб: автономії, компетентності та відчуття зв’язку з іншими. Коли ці потреби не задоволені, людина стає більш чутливою до соціальних сигналів і починає сприймати кожну новину або подію, як потенційно значущу для свого статусу та приналежності. Такий стан формує емоційну звичку — постійно перевіряти телефон, оновлювати стрічку чи чати, щоб зняти тривогу й підтвердити власну «присутність» у соціальному просторі.
Соцмережі як підсилювач
Свою немалу роль тут відіграють соцмережі, які показують не повсякденність, а відбирають і підсвічують найяскравіші моменти чужого життя: відпустки, вечірки, розвиток та різні досягнення. Як результат у нас формується викривлене відчуття норми: здається, що всі навколо живуть цікавіше, продуктивніше й щасливіше, ніж ти.
І це не просто враження, яке можна ігнорувати. За даними Gallup (2023), понад половина підлітків у США проводять у соцмережах щонайменше 4 години на день. Найдовше там затримуються ті, хто вже має ознаки тривожності чи депресії. Чим більше часу в стрічці, тим частіше спрацьовує FOMO і тим сильніше з’являється відчуття, що ти щось пропускаєш.
Коли тривога стає звичкою
Дослідження Soraci та колег показало, що у підлітків і молоді з низькою задоволеністю життям саме FOMO і психологічний дистрес (тривога, стрес, депресія) пояснюють проблеми із використанням соцмереж і смартфонів. Тобто сама по собі оцінка свого життя, як «не дуже щасливого», ще не веде до нав’язливого використання телефона. Але вона робить людину більш вразливою: з’являється FOMO і зростає дистрес, а вже через дистрес людина зависає у нескінченному скролі.
Проблема в тому, що такий «цикл» працює як швидка, але недовга допомога, бо тривога знижується лише на хвилину, а потім знову змушує брати телефон в руки.
Soraci описують, що така «компенсація» з часом призводить до:
- порушення сну (нічні перевірки повідомлень);
- падіння концентрації (постійні відволікання);
- зростання тривожності й депресивних симптомів (через нескінченне порівняння з іншими);
У підсумку маємо замкнене коло: менше задоволення життям → більше FOMO → більше часу в телефоні → ще менше задоволення.
Як допомогти дитині знайти радості в реальності
Залежність від телефону і нескінченний скрол не тільки проблема дітей, дорослі також можуть знімати таким чином стрес та невдоволення. Тому саме батьки можуть стати прикладом, як знайти баланс між використанням технологій і життя поза екраном.
👉 Почніть із цифрової гігієни.
Цифрова гігієна, має бути як чистити зуби. Набір звичок, які допомагають залишатися господарем свого часу, а не заручником екрана. Гігієна мозку починається з розуміння, як працюють соцмережі: чому алгоритми «підсовують» яскраві фото, чому стрічка ніколи не закінчується, і як це викликає ефект «усі живуть краще, ніж я». Коли дитина знає цей механізм, їй легше помічати, що певний контент може викликати тривогу чи відчуття меншовартості. Так знання стають інструментом захисту, як дитячої, так і дорослої самооцінки.
👉 Домовляйтеся про правила.
Важливо, щоб правила працювали для всіх членів родини, інакше вони перетворяться на черговий привід для конфлікту. Наприклад, домовтеся, що після 21:00 телефон заряджається в іншій кімнаті й до ранку вже в руки не береться. Це допомагає і сну, і психіці. Якщо підліток розуміє, що мета не «забрати» телефон, а допомогти відпочити мозку, він сприйматиме таке правило спокійніше. Ніяких робочих чатів, або останніх новин, відкладайте телефони всією родиною і придумуйте чим себе зайняти.
👉 Дбайте про офлайн-інтереси.
Телефон часто стає центром життя тоді, коли в реальності мало приємних і змістовних справ. Якщо ж дитина має улюблений гурток, спортивну секцію чи цікаве хобі, онлайн перестає бути єдиним місцем, де можна відчути щось приємне. Завдання батьків допомогти знайти такі простори та заняття, де дитина зможе проявити себе і відчути задоволення. Дорослим теж потрібно хобі, окрім сну звісно. Згадайте що вам подобалось колись, можливо ви зробите оригамі, чи заплануєте невеличкий похід на вихідні.
👉 Цифровий детокс не має бути покаранням.
Важливо, щоб відмова від екранів не сприймалась як «відібрали все приємне». Це має бути запрошення у світ, де теж може бути цікаво. Наприклад, можна спробувати техніку «екранного часу» та обмежити користування певними додатками. Коли ліміт екранного часу вичерпано – то це не кінець світу, а просто сигнал, що настав час для чогось іншого. Домовтеся, що після цього можна піти на прогулянку, приготувати десерт чи подивитися фільм разом.
Ще один формат «день без гаджетів». Він працює лише тоді, коли заздалегідь придумано, чим цей день наповнити: похід у парк, кулінарний експеримент чи настільні ігри. Головне, спробувати різні формати й обрати який більше підійде вашій сім’ї. Підлітку вгодити важко. Але це неможливо.
Не забувайте цікавитись життям підлітків і їхніми інтересами, навіть якщо вони здаються вам «несерйозними». Запитуйте: «Що тобі дає інтернет? А що він у тебе забирає?» і уважно слухайте відповіді, не перебиваючи та не знецінюючи. Обговорюючи, як змінюється настрій після довгого «зависання», можна разом відрефлексувати та побачити взаємозв’язки: скільки енергії, часу і ресурсів непомітно йде в нікуди. Це особливо важливо у світі, де багато підлітків проводять години в онлайн-іграх чи соцмережах, не завжди розуміючи, як це впливає на їхню увагу, сон та емоційний стан.
Про вплив ігор на психіку ми вже писали докладніше у статті «Як онлайн-ігри впливають на психіку дітей і що з цим робити батькам». Там ви знайдете поради, як розпізнати тривожні сигнали і допомогти дитині грати без шкоди для здоров’я.
