Чому дівчаткам частіше кажуть бути чемними, а хлопцям – сміливими? Чому з дитинства одним вручають машинки, а іншим – ляльки? І головне – чи можна виховувати дітей без цих шаблонів?
В Ісландії вже понад 30 років існує освітня модель, яка ставить під сумнів традиційні підходи до навчання та розвитку дітей. Тут немає рожевого для дівчат і синього для хлопців, немає “це не дівчаче” чи “це не хлопчаче”. Діти вчаться у середовищі, яке не підштовхує їх до стандартних ролей, а дає простір для розвитку всіх навичок – від лідерства до емпатії.
Як це працює? Чому цей підхід водночас викликає захоплення та суперечки? І чи справді це шлях до більш рівноправного суспільства? Розбираємося далі.
Як з’явилася Hjalli Model?
Ісландія — країна, яка вже багато років посідає перші місця у світових рейтингах гендерної рівності. За даними Global Gender Gap Report 2018, вона лідирує за рівнем економічної, освітньої та політичної рівності між чоловіками та жінками. Це не випадковість — ісландське суспільство десятиліттями боролося за гендерну рівність, а освіта стала ключовим інструментом у цій боротьбі.
Саме в цьому контексті у 1989 році ісландська педагогиня Маргріт Пала Олафсдоттір створила Hjalli Model — освітню систему, яка має на меті виховання дітей без гендерних стереотипів. Вона помітила, що навіть у прогресивному суспільстві Ісландії хлопчики й дівчатка все ще виростають у рамках традиційних ролей: хлопчики мають бути сильними та незалежними, а дівчатка — ніжними та турботливими.
Олафсдоттір вважала, що система освіти має компенсувати ці соціальні установки, а не підкріплювати їх. Так народилася Hjalli Model — підхід, який розвиває в дітей якості, що традиційно вважалися “чужими” для їхньої статі.
Як працює Hjalli Model у реальному житті?
Уявіть дитячий садок або школу, де немає хлопчачих та дівчачих занять, одягу чи ігор, де немає традиційного поділу, а вчителі свідомо працюють над тим, щоб допомогти дітям розвинути всі сторони своєї особистості. Саме так виглядає навчання за Hjalli Model.
Ця система будується на двох основних принципах: розвитку “слабких” для кожної статі якостей та створенні простору без стереотипів. І хоча звучить це просто, реалізація вимагає врахування багатьох деталей.
Окреме навчання – але не зовсім так, як ви подумали
Так, хлопчики та дівчатка вчаться окремо. Але це не про розділення їх на довгі роки – це спосіб створити середовище, в якому кожен може розвивати ті риси, які зазвичай залишаються “в тіні”.
Наприклад, дівчатам часто не вистачає впевненості у собі. Тому у Hjalli вони отримують більше можливостей для лідерства, вчаться говорити голосніше, ризикувати, відстоювати свою думку. У звичайних школах вони можуть бути менш активними в класі, тому що хлопці частіше беруть ініціативу. Тут вони вчаться не чекати, коли їм дадуть слово, а брати його самостійно.
Хлопців, навпаки, заохочують розвивати емпатію, турботу, вміння працювати в команді. Їм пропонують більше вправ на комунікацію, рефлексію, прояв ніжності — тому, що в традиційному суспільстві ці навички часто вважаються менш потрібними для чоловіків.
І що найважливіше – після цього окремого етапу навчання діти знову поєднуються у змішані групи, де вони можуть застосувати отримані навички у спільній взаємодії.
Мінімалізм в усьому – і навіть у просторі
Hjalli Model не просто прибирає ляльки та машинки – вона змінює саме середовище, у якому ростуть діти.
У класах немає традиційних “дівчачих” чи “хлопчачих” елементів. Іграшки – це конструктори, природні матеріали, пластилін, фарби. Все максимально нейтральне, щоб діти самі вирішували, як із цим взаємодіяти.
Навіть меблі в школах розташовані так, щоб сприяти взаємодії та активному розвитку. Відсутні звичні парти, а натомість – відкритий простір для командної роботи, рольових ігор і творчості.
Практика, а не просто теорія
Однією з найцікавіших частин Hjalli Model є спеціально розроблені вправи та ритуали, які допомагають дітям вийти за межі соціальних очікувань.
📌 “Рольові ігри навпаки” – наприклад, хлопці можуть грати роль вихователів, які піклуються про інших, а дівчата – керівниць великої компанії, які приймають важливі рішення.
📌 “Емоційні вправи” – дівчат учать чітко висловлювати свої бажання, говорити “ні”, не перепрошувати за власну думку. Хлопців – розпізнавати свої емоції, відкрито ділитися ними й підтримувати інших.
📌 “Тілесна свобода” – дівчат заохочують бігати, лазити по деревах, не боятися забруднитися, експериментувати з фізичною активністю. Хлопцям дають більше можливостей для спокійних, неконкурентних ігор, де важливе співпереживання та уважність.
А чи це справді працює?
Якщо коротко: діти, які навчаються за цим підходом, потім не тільки краще вчаться, але й почуваються впевненішими, легше взаємодіють з оточенням і не заганяють себе у стереотипні “дівчачі” чи “хлопчачі” ролі.
Наприклад, дослідження Рейк’явіцького університету показало, що випускники Hjalli Model у старшій школі мають вищі оцінки за однолітків, а ще вони не відчувають, що чогось не знають чи не готові – тобто рівень стресу від навчання нижчий. Плюс, навіть якщо дитина лише ходила в ясла Hjalli Model, а потім пішла у звичайну школу, її успішність все одно була вищою, ніж у середньому по країні.
І це ще не все! Навички читання в учнів Hjalli Model теж на високому рівні – координаційні тести в Ісландії показали, що вони читають краще, ніж їхні ровесники з інших шкіл. А хлопці після навчання тут почуваються набагато впевненіше у своїх здібностях, ніж ті, хто навчався у традиційних школах.
Тож висновок очевидний: Hjalli Model працює і вже понад 30 років виховує людей, які не бояться бути собою.