Хоча книжка сьогодні змагається за увагу з безкінечною стрічкою Instagram чи Тік током, але вона все ж знаходить шлях до сердець маленьких читачів. Бо література — це досвід, це погляд із середини, це відчуття, що тебе хтось розуміє. І саме в цьому — її сила. Тому, що читання — це один зі шляхів самопізнання.
Чому книжки завжди на часі
Книжка може й програє коротким рилсам в динаміці, яскравості, алгоритмах. Але виграє в іншому — формує внутрішній світ дитини та допомагає прожити й зрозуміти різний досвід. Саме на цьому сфокусоване дослідження професорки Вікі Лютер з Mercer University. Вона стверджує, що книжка — це не просто історія. Це практика самоусвідомлення. Через персонажів і події дитина вчиться:
- розпізнавати свої емоції;
- осмислювати реакції;
- порівнювати себе з героями;
- навчатися емоційної регуляції.
Книжка стає безпечним простором для того, що зазвичай не проговорюється: сором, тривога, злість, образа. І якщо в реальному житті ці емоції можуть лякати, то в історії вони — частина шляху. Саме це дозволяє дитині не замикатись у собі, а проживати досвід з відкритими очима.
Але на цьому роль книжок не завершується. Інше дослідження — дослідниці Руп Канвал, яка вивчає соціальні питання, цінності та культурні образи в літературі, — показує, що через художній текст дитина формує свій моральний компас.
Книжки стають “дзеркалами” — де дитина бачить себе. І “вікнами” — де бачить інших. Вони формують уявлення про справедливість, інклюзивність, різноманітність, розвивають емпатію і критичне мислення. Авторка спирається на соціокогнітивну теорію Бандури: діти вчаться, спостерігаючи за поведінкою інших — включно з вигаданими героями. Тобто книжки не просто розповідають історії — вони навчають. І ця «мʼяка педагогіка» діє без тиску, через приклад, співпереживання і роздуми.
Українські книжки, що западають у серденько
У кожної дитини має бути книжка, яку вона пам’ятатиме і в 30. Не обов’язково тому, що сюжет неймовірний. А, тому що вона допомогла зрозуміти себе. Або світ. Або когось дуже важливого. Ми підібрали п’ять українських книгг, які можуть стати саме такими:
Хто зробить сніг — Тарас та Мар’яна Прохаськи
Тепла, філософська історія про велику родину кротів, що мають цілих тринадцять кротенят, а зима — не просто один із сезонів, а стан душі. У центрі книги — турбота, повага до повільного темпу життя й дуже тиха любов, яку висловлюють пошепки.
Це перша дитяча книжка Тараса Прохаська, і в ній — той самий унікальний ритм: щоб не пропустити деталі, з повагою до мовчання і до внутрішнього світу. Навчає відчувати світ, не поспішати, спостерігати, бути ніжним — і до інших, і до себе. Переможець «Книга року ВВС – 2013», премія «ЛітАкцент року», у каталозі The White Ravens.
Сова, яка хотіла стати жайворонком — Галина Вдовиченко
Сова заздрить Жайворонкові, бо в нього все яскраве: сонце, ранок, спів. А вона — темна, нічна, мовчазна. І хоче змінитись. Але ця історія доводить: твоя природа — це твій скарб. Метафорична, ніжна, з прекрасними ілюстраціями — ця книжка звучить на кількох рівнях і буде близькою як дітям, так і дорослим. Увійшла до White Ravens 2019 — найкращих книжок світу за версією Міжнародної молодіжної бібліотеки в Мюнхені.
Мій тато став зіркою — Галина Кирпа
Головна героїня — дівчинка, чий тато загинув на Майдані. Вона намагається впоратися з відчуттям втрати, знаходить способи говорити про смерть, про біль — і про світло, яке не згасає. Книжка написана з великою емпатією, без зайвого трагізму, але з глибокою повагою до дитячих почуттів.
Ватага веселих волоцюг — Андрій Бачинський
Троє друзів — Віт, Влад і Васька — вирушають у справжню експедицію львівськими підземеллями. Але ця історія — не лише про пригоди. Тут є місце і для магії, і для внутрішніх змін, і для перевірки дружби. Стильний, динамічний текст, жива мова й справжня підліткова енергія — без награності, без повчань. Ця історія дозволяє дітям бачити в собі силу — бути вірними, рішучими, здатними на вибір. Ідеальна для тих, хто вже не читає “казки”, але ще не готовий до дорослих романів.
«Потяг» — Людмила Колб
Леся — дівчина, яка ще вчора впевнено почувалася у своєму світі: школа, вірші, мама, друзі. Але раптом усе змінюється. Однолітки дорослішають швидше — діляться досвідом, який вона поки тільки намагається уявити.
Це роман про те, як формується тілесність і сексуальність. Як приходить сором і в тілі прокидаються бажання, нові, захопливі і поки не зрозумілі до кінця. Про те, як страшно бути “не як усі” — але ще страшніше робити щось лише для того, щоб вписатися. «Потяг» — це також про дружбу, яка втрачає легкість. Про матір, яка ніби поруч, але не поруч. Про світ, у якому все відчувається вперше — і через це вдесятеро сильніше.
________________________________________________________________________
Нам би хотілося, аби у кожної дитини була своя книжка — не з обов’язкового переліку на позакласне читання (хоча і там можна знайти щось цікаве). Книга, яка потрапляє в саме серденько і залишається там на роки. Тиха, смішна, складна, затишна, повна пригод, як і саме дитинство. Можливо, вона буде випадковою знахідкою на полиці книгарні, чи подарунком без особливого приводу. В цей час ми — дорослі можемо тільки пропонувати, і підказувати, коли питають поради та шукають відповіді на складні питання.