Онлайн-школа вже давно перестала бути екстреним варіантом. Але чи стане вона новою нормою? Чи залишиться як можливість якісного навчання для певних категорій школярів?
У нашій статті про тренди в освіті 2025 року ми вже розповідали про нововведення, які чекають на дистанційку в новому 2025–2026 навчальному році: зокрема, нові формати для учнів за кордоном та обов’язкове наповнення онлайн-класів. З одного боку – це кроки до більшої стандартизації та покращення якості. З іншого — сигнал, що країна поступово готується повертати дітей до офлайну.
Чи реально та потрібно повертати всіх в офлайн?
Світовий банк спільно з Міністерством освіти України провів масштабне дослідження наприкінці 2024 року. Вони подивилися, в яких форматах навчаються українські школярі, що заважає поверненню до офлайну і як освіта адаптується до умов війни. Ось які результати отримали дослідники:
- 443 000 дітей навчаються виключно онлайн, бо живуть у регіонах, де активні бойові дії або школа фізично недоступна.
- 741 000 учнів перебувають на гібридному навчанні, бо школа працює частково або без укриття.
- У понад 10% шкіл по Україні пошкоджено або повністю зруйнована інфраструктура.
- Діти з тимчасово окупованих територій та ті, хто за кордоном, теж переважно продовжують дистанційку.
Разом це понад мільйон дітей, які не можуть повноцінно вчитися в офлайн класах. Це реальність, яка з нами вже четвертий рік поспіль. І, якщо чесно, сумнівно, що в новому навчальному році щось кардинально зміниться.
Але онлайн не є “гіршою копією” офлайну. Якщо організувати правильно — це абсолютно повноцінна освіта. Зрозуміло, що і в онлайн, і в офлайн школі є діти, які можуть байдикувати або “не включатись”. Але це не питання формату. Це питання підходу.
У різних школах різні підходи до організації освітнього процесу. В когось — це кілька уроків на тиждень у зручному індивідуальному темпі. В когось — один-два короткі відеодзвінки з учителями на день а далі самостійна робота з матеріалами. В когось — повноцінна щоденна школа, просто з дому.
Наприклад, у Dream School навчання відбувається синхронно — це означає, що уроки проходять у реальному часі, за розкладом. Діти щодня приєднуються до занять онлайн, як і в звичайній школі, тільки зі своєї кімнати. Є вчитель, є однокласники, є завдання, обговорення, проєкти. Усе це “наживо”, тут і зараз.
Такий формат допомагає зберегти розклад дня і відчуття, що ти частина класу. Водночас у дитини є більше простору для себе: не треба витрачати час на дорогу, можна залишитись у знайомому та комфортному середовищі.
Тому, якщо є діти, які не можуть повернутись до звичних класів, хіба не логічно дати їм інший, проте не гірший, шлях до знань?
Кому краще залишатися в онлайні?
Навіть якби завтра все стало спокійно, тривог більше не було а школи залишались безпечними й теплими, однаково були би діти, для яких онлайн залишається кращим варіантом. Не ізоляція, а простір, де можна навчатися у своєму ритмі, з меншим навантаженням на нервову систему і при цьому отримувати підтримку та зворотний зв’язок.
🟣 Діти, яким просто… забагато людей
Є діти, яким справді складно весь день бути “на людях”. Це не завжди про медичні діагнози. Просто хтось народився з такою нервовою системою, яка швидко виснажується від постійної взаємодії. Інтроверти, чутливі діти, ті, хто втомлюється від великої кількості голосів, оцінювальних поглядів, нових соціальних ситуацій.
Інтроверт — це не сором’язлива людина. Це той, кому потрібно більше простору і тиші, щоб відновлюватись. Хтось розслабляється в гамірному класі або на перерві, а хтось лише тоді, коли в кімнаті тихо. І річ не у тому, що таких дітей треба “витягувати” чи “соціалізувати”. Їх не потрібно перероблювати. Їм потрібні умови, в яких вони можуть залишатися собою і при цьому вчитись, розвиватись, брати участь у житті школи. Онлайн – дає цю можливість.
🟣 Діти з особливостями сприйняття
Нейровідмінність — це коли мозок працює трохи інакше. Наприклад, може бути складно обробити велику кількість інформації одночасно, або важко довго всидіти на уроці без руху, або є надчутливість до звуків чи світла. Це можуть бути діти з СДУГ (синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю), дислексією, в аутичному спектрі чи з тривожністю. Онлайн-формат дозволяє зробити навчання передбачуванішим, адаптивнішим, з меншою кількістю тригерів. І це не означає, що така дитина “не готова до життя”. Це просто означає, що вона не має щодня “виживати” на уроці, а може просто вчитись.
🟣 Діти з іншим темпом
Хтось розганяється повільно, потребує більше часу, щоб заглибитися, зрозуміти, спробувати різні підходи. А хтось, навпаки, схоплює все з першого разу й хоче йти далі, не озираючись назад. У звичайному класі всі рухаються разом — це зручно для системи, але не завжди для дитини.
Дистанційне навчання дає змогу налаштувати ритм під себе. Можна вчитись рівномірно, а можна — ривками: коли є натхнення, ресурс, спокій навколо. Можна робити паузи, коли їх потребуєш і повертатись без стресу. Це особливо важливо в час, коли життя часто змінює наші плани.
Онлайн — це не втеча. Це просто інший шлях. Іноді — єдиний можливий, іноді — найкращий із доступних. Не всім підходить клас з тридцятьма дітьми, шумом перерв, шкільним дзвінком. Комусь краще, коли можна зосередитись у тиші, перепочити між завданнями, поставити питання індивідуально вчителю, а не “на уроці, при всіх”.
І добре, що така можливість є. Бо у світі, де так багато стресу й невизначеності, освіта має бути не лише про знання, а й про турботу. Про те, щоб дитині було комфортно. Щоб вона могла вчитись і залишатись собою. Часом саме це найважливіше.
