Діти тепер мають свого “гуру” буквально в кишені. Хочете дізнатися що відбувалося у Столітній війні й скільки вона насправді тривала? Все просто: відкриваєте TikTok або YouTube і блогери розжовують усе за кілька хвилин, ще й з мемчиками. Опитування Save My Exams серед понад тисячі британських школярів показало: 74% учнів під час підготовки до іспитів дивилися освітніх блогерів, а майже третина робить це щодня. Половина навіть не перевіряла, хто ці люди та чи вони справді розбираються в темі. І от маємо ситуацію, коли кожен сьомий каже, що довіряє блогерам навіть більше ніж вчителю.
Освітяни трохи нервують (і їх можна зрозуміти): разом із креативними відео діти можуть ковтати й відверту дезінформацію. Але тут цікавіше інше: чому підлітки обирають блогера, а не реального вчителя? І чи це завжди погано?
Чому діти довіряють інфлюенсерам більше, ніж учителям?
Щоб знайти відповідь на це питання, ми проаналізували кілька досліджень:
👉 Перше “Interpersonal Trust Among Students in Virtual Learning Environments: A Comprehensive Review”, яке провели Марсело Перейра Барбоса з Instituto Federal do Piauí та Ріта Сузана Пітангейра Масіел з Universidade Federal da Bahia (Бразилія). Воно аналізує 46 наукових статей і показує, що довіра в онлайн-навчанні ґрунтується на чотирьох ключових темах: здібності, доброчесності, спорідненості та неособистих факторах. Ми використали це дослідження, щоб зрозуміти, які саме риси та умови формують у дітей і підлітків довіру до інших людей у віртуальному середовищі, адже саме так формується і довіра до інфлюенсерів.
👉 Друге дослідження “Age of the Influencer: Exploring How Influencers Build Trust Online” від Джеймса М. Келлі, Клер А. Мак-Х’ю та Оуена Ф. О’Райлі з Технологічного університету Дубліна (Ірландія). Дослідники розбираються, як інфлюенсери вибудовують відносини з аудиторією і чому довіра до них часто формується швидше, ніж до традиційних джерел. У роботі аналізуються конкретні прийоми, від демонстрації експертності та автентичності до створення відчуття особистого зв’язку, і пояснюється, чому це так ефективно «чіпляє» підписників, особливо молодшого віку.
Разом вони дають відповідь на те, чому блогер для школяра іноді ближчий за вчителя.
Ефект «свого серед своїх»
Діти довіряють тим, кого сприймають, як рівних. Інфлюенсер говорить простою мовою, використовує меми, жарти, той самий сленг, що й аудиторія. Це знімає бар’єри та не сприймається, як вертикальні відносини «дорослий — дитина» а також створює відчуття, що по той бік екрана «своя людина». У підлітковому віці це критично: рівність важить більше, ніж авторитет.
Щоденна присутність і «видимість»
Довіра формується через повторювання контакту. Блогер може з’являтися в стрічці щодня чи навіть кілька разів на день, коли вчитель є лише у визначений час кілька разів на тиждень. Парадокс у тому, що навіть якщо блогер ніколи особисто не бачив учня чи ученицю, він стає «ближчим» через частоту контактів.
Ілюзія особистого спілкування
Екран смартфона створює ефект прямого звернення: інфлюенсер ніби дивиться «в очі» і говорить саме з тобою. Це викликає відчуття близькості, яке в класі з 30-ма учнями складно відтворити. Вчитель наче говорить до всіх, а блогер саме до тебе.
Простота і ритм подачі
Психіка підлітків відгукується на короткі, яскраві та емоційні повідомлення. Якщо пояснення подається у форматі сториз чи короткого відео з життєвими прикладами, воно здається більш зрозумілим, ніж лекція. Важливо не тільки що сказано, а й як, в якій формі.
Відсутність оцінювання
У школі довіра часто поєднується зі страхом, бо вчитель може поставити низьку оцінку чи зробити зауваження. Інфлюенсери не оцінюють, вони просто «діляться історіями». Це прибирає напругу і робить сприйняття інформації вільнішим.
Соціальне підтвердження
Діти орієнтуються на реакцію однолітків. Якщо відео зібрало тисячі лайків і коментарів – це працює як доказ правдивості. У школі такий колективний ефект теж є, але він пов’язаний із формальними правилами, тоді як у TikTok чи YouTube із живим відгуком аудиторії.
Схожість досвіду
Інфлюенсер часто розповідає: «Я теж готувався до іспитів», «Я теж не розумів цієї теми». Це формує ефект дзеркала: дитина бачить власні труднощі й отримує готову модель, як з ними впоратися. У вчителя такий досвід віддалений у часі, і підлітку важче з ним ідентифікуватися.
У чому пастка?
Проблема не в тому, що інфлюенсери «погані», вони роблять свою справу і створюють контент, який сприймається легко й весело. Але саме в цьому й ховається ризик: у дитини складається враження, що вона «все зрозуміла», хоча насправді бачить лише вершину айсберга. Ніхто не перевіряє точність сказаного, ніхто не підстрахує. Якщо блогер помилився у формулі чи подав історичний факт не точно або перекрутивши інформацію.
Соцмережі тільки підсилюють цю ілюзію знання, алгоритми підкидають схожі відео і ось уже стрічка перетворюється на кімнату з луною, де всі повторюють одне й те саме. І навіть якщо це нісенітниця, вона звучить переконливо, бо її повторюють, набито, усі.
Є й ще одна штука — темп. TikTok і Reels вчать мозок отримувати знання швидко, великими ковтками, після чого урок у школі, де знання видають поступово, крок за кроком, здається затягнутим і «нудним». Те що виглядає як лінощі*, насправді є перебудовою звички мислити на новий швидший ритм, після чого важко сприймати щось іншого ритму.
Що з цим робити?
Найгірший варіант – заборонити й забути, бо телефон у підлітка ніхто не відбере*, а бажання стежити за блогерами від заборони тільки зростає.
💜 Краще використовувати ті ж прийоми та адаптовувати їх до навчального процесу — короткі приклади, дотепні картинки, навіть меми, але не як мавпування, а як місток до складнішого матеріалу.
☝️ Ще важливий момент, вчити критичного сприйняття інформації. Дітям направду цікаво бути «детективами», тож можна запропонувати їм гру: побачили у відео лайфхак чи факт – спробуйте знайти підтвердження у підручнику або в кількох джерелах. Це вже не нудна перевірка, а квест, де вони самі «ловлять» блогерів на гарячому.
💛 І нарешті, спробувати зменшити дистанцію. Вчитель/ка не мусить танцювати в TikTok, але може мати освітній блог чи просто бути присутнім в онлайні, вести соцмережі і ділитись цікавими фактами, що стосуються предмету. Або цікаво розбирати складні кейси та задачі. Коли підлітки бачать знайомого вчителя не лише в класі, а й у звичному для себе просторі – довіра з’являється швидше.
По суті, довіра до інфлюенсерів показує не слабкість освіти, а потреби дітей: вони хочуть швидко, зрозуміло й по-людськи. Якщо школа навчиться говорити тією ж мовою, то баланс зміниться. TikTok залишиться для мемів і музики, а знання знову почнуть асоціюватися з учителем і школою.
А щоб цей баланс справді відновився, важливо дивитися на здоров’я дитини в цифровому середовищі в цілому. Про це ми вже писали у статті «Як допомогти дитині бути здоровою у цифровому світі».
І так, якщо вже дитина звикла дивитися навчальне в YouTube — то чому б не вмикати українську літературу й історію в цікавому форматі? Подивіться наш канал Dream School. Там ми доводимо, що вчитися може бути так само драйвово, як гортати стрічку TikTok.
