Світ такий великий, що часом складно уявити, як його взагалі можна осягнути. З чого почати? Мандрівники шукають нові місця, лінгвісти вивчають мови, археологи розкопують історії нашого минулого. І це лише маленька частинка тих, хто із запалом намагається зрозуміти, як усе влаштовано.
Але правда в тому, що світ починається не з карти чи книжки. Світ починається з тебе. Кожна людина — невіддільна його частина. Ми всі не просто живемо в цьому світі, ми формуємо його, відображаємо його особливості, цінності, унікальність.
Тому маємо пропозицію. Замість того щоб одразу бігти назовні та шукати відповіді на всі можливі питання, можна зробити крок усередину. Ми підібрали кілька занять, які допоможуть почати знайомство зі своїм світом, спробувати відчути чого саме хочеться, що важливе, а що другорядне саме для вас.
Зняти фільм на телефон
Не обов’язково писати чіткий сценарій, робити крутий монтаж чи розробляти плани на «Оскар», достатньо лише мати телефон і трохи уважності до світу навколо. Можна знімати все, що викликає емоцію: як бабуся готує борщ і бурчить на телевізор, який вигляд має вулиця після дощу, або як спить собака і дриґає уві сні лапами, коли чує слово «ванна».
І в цьому, на перший погляд, простому занятті цілий набір корисних навичок.
💛По-перше, увага до деталей. Щоб зняти щось цікаве, дитина вчиться дивитися та помічати, як змінюється світло, як реагують люди на різні слова і події та вловлювати, де народжується емоція.
💛По-друге, вміння розповідати історію. Навіть найкоротший ролик – це вибір дитини. Про що він буде, що саме показати й у якій послідовності. Таким чином розвивається структурне мислення і креативність.
💛Найголовніше – це чудовий спосіб висловитись. Діти не завжди готові говорити про свої думки й переживання вголос. Але фільм дозволяє передати і почуття, і погляди, і поставити питання, які не дають спокою а, може, знайти відповіді в процесі.
Навіть якщо головну роль отримає шкарпетка, фільм однаково буде про щось важливе для дитини, про її досвід і бачення.
Записувати сни
З погляду психології, сни – це спосіб мозку обробляти інформацію, переживання та засвоювати різні досвіди. Все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо протягом дня, зберігається у вигляді фрагментів. Під час сну мозок намагається ці фрагменти з’єднати, переосмислити та структурувати. Саме тому сни можуть здаватися хаотичними або дивними, але насправді вони мають свою несвідому логіку.
Для дітей цей процес особливо важливий, бо їхня психіка тільки формується. Через сни дитина часто проживає свої страхи, переживання, бажання або ситуації, які не до кінця зрозуміла вдень, щось на кшталт емоційного “перетравлення”.
Якщо покласти поруч із ліжком записничок і почати зранку записувати, що наснилось, то це допоможе розібратись в собі та зрозуміти свої почуття. Сни можна потім обговорювати, або надихатись для створення казок та історій, аналізувати й навіть зняти на телефон фільм за сюжетом одного зі снів.
Зібрати колекцію запахів
Запахи мають дивну здатність повертати нас у моменти, про які ми давно не згадували. Один вдих і раптом перед очима з’являється вітальня з жовтими стінами, де ви читали книжку на канапі, або дорога до школи в дощовий день, чи татові рукавички для роботи в саду, що змішали запахи землі, батька і зеленої трави.
Для дитини така чутливість може стати ще одним способом помічати й досліджувати світ. Бо саме нюх – це той канал, який напряму пов’язаний із пам’яттю, емоціями та тілесним досвідом.
Можна спробувати зібрати свою колекцію запахів — щось на кшталт щоденника, тільки не про події, а про відчуття. Частину ароматів, як-от сухі трави, спеції чи кавові зерна, цілком реально зберігати у невеликих баночках, підписуючи їх і додаючи свої асоціації. Наприклад шкірку від картоплі запеченої на вогнищі можна зберегти в такій баночці і підписати “Печена картопля, нагадує вечори з батьками на дачі”. А якщо додати ще фотографію та інші дрібні деталі, то спогад наче оживає.
А ті запахи, які важко упіймати (наприклад, парфуми вчительки чи аромат дощу), можна оформити у вигляді колажу зі словами та образами: опис, фото чи малюнок, що викликатимуть чуттєві спогади. Так вийде особистий архів важливих подій — частково матеріальний, частково уявний.
Створити мапу свого світу
Треба взяти аркуш паперу будь-якого розміру, кольорові ручки, наклейки, вирізки з журналів, або простий олівець. На цій карті не буде жодних країн, назв вулиць чи картографічних позначень. Проте тут будуть особливі місця, які щось означають, закарбувались в пам’яті, повпливали на наше світосприйняття.
Згадайте, де було дуже смішно, а де дуже страшно, де шукали тиші й спокою, де хтось образив або підтримав. Всі місця замалюйте на аркуші, позначте кружечками, точками, плямами, як хочеться. Біля кожного місця не забудьте залишити кілька слів: що це було за місце, коли це було, і які відчуття залишились.
Можна зробити кольорову мапу, де кожний колір позначатиме емоцію: синій означає, що було сумно, жовтий — про радощі, червоний – то злість. Можна також додати фото, якщо є. Це виглядає дуже просто, але поки дитина згадує і позначає місця та спогади, вона помічає, скільки всього вже було, і хорошого, і складного. Всі ці спогади є частини її світу, частини, до яких можна повернутись подумки, коли щось не складається. Бо якщо десь було добре, то ще обов’язково буде.
Вести журнал думок
Це спосіб дати думкам простір, зберегти їх і з часом роздивитись під різними кутами. Записувати можна коротко: “Було цікаво слухати, як бабуся по-різному ставиться до кота і дідуся”, “Не хочу знову грати у футбол, але сказати про це боюсь” і т.д..
Завдання цього журналу просто фіксувати те, що блукає в голові протягом дня. Згодом дитина може побачити які ситуації повторюються, що найбільше зачіпає чи лякає, або навпаки дуже подобається. З часом, вона може бачити, що вже реагує інакше на деякі свої страхи або те, що раніше засмучувало вже не має такого значення. Це дуже спокійний і корисний спосіб розвивати рефлексію, він не потребує спеціального часу чи особливого знаряддя, тільки ручка блокнот і думки.
Ці прості заняття не вимагають жодних особливих умов, лише трохи часу, відкритості й бажання спробувати. У такий спосіб ми досліджуємо і себе, і світ навколо. А от якщо хочеться піти далі й побачити, як цікаво можна вивчати закони природи та науки, варто звернути увагу на інтерактивні музеї. Вони допомагають зрозуміти, як влаштований цей світ, через гру, експеримент і несподівані відкриття. Ми підібрали для вас цікаві варіанти у нашому матеріалі :
👉 Музей математики у Києві: інтерактив, ілюзії та наука в грі
