Він дивився на екран і не сумнівався: ось вони, його колеги у віконечках Zoom. Знайомі обличчя, голос фінансового директора, знайомі інтонації. «Терміново треба переказати кошти», — лунало в навушниках. І він переказав. 25 мільйонів доларів зникли. Пізніше виявилося, що вся конференція була роботою штучного інтелекту, а його колеги насправді були фейковими аватарами, зроблені в реальному часі.
Ця історія трапилась у Гонконзі з великою компанією, але найстрашніше в ній навіть не сума, а те, наскільки переконливою може бути підробка, бо якщо бізнесменів можуть обдурити «двійники» їх колег, то що заважає шахраям підробити голос чи обличчя дитини, або батьків? Один дзвінок, голос рідної людини крізь сльози просить допомоги й серце в п’ятах.
Ми живемо в епоху, де навіть відеодзвінок вже не гарантує правдивість. Тож батькам та дітям варто знати, що таке діпфейк та як не потрапити на цей гачок.
Що таке діпфейк і як він виріс з іграшки у загрозу
Deepfake, на жаль, не назва якогось одного фільтра чи програми, а ціла технологія: «deep» від deep learning — алгоритмів, що «вчаться» на купі фото та відео і «fake» — підробка. Перші гучні ролики з підміною облич з’явилися десь у 2017-му: аматорські монтажі, часто неприємного характеру, які хтось викладав на форумах. Але тоді це виглядало як інтернет-фокус і важко було уявити наскільки швидко він переросте у проблему. А все через доступність цієї технології.
Кілька років тому, щоб зробити правдоподібну підміну, потрібні були знання і довгі години обробки. Зараз існують сервіси й моделі, які за кілька хвилин «підтягнуть» обличчя, змінять голос або зроблять реалістичний відеоролик із текстом, який ви їм підкажете. Голосові клон-сервіси навчилися читати інтонації так, ніби це справжня людина і щоб підробити голос інколи достатньо 10–15 секунд її запису. Так само й «живі» відеоефекти: програми типу DeepFaceLive дозволяють у реальному часі «одягати» чуже обличчя під час відеодзвінка.
Раніше шахраї телефонували і намагалися вдавати когось, а тепер голос можна відтворити із неймовірною точністю. Наприклад у США були випадки, коли матері отримували дзвінки від своїх дітей, що плачуть нібито після аварії. Голос звучав майже ідентично, до того ж емоції та стрес тиснули на людино, тому зрештою у батьків не було жодного сумніву, що це їхня дитина. І лише потім з’ясовувалося, що голос клонували, а з банківського рахунку зникли тисячі доларів.
В Італії у 2025 році шахраї відтворили голос міністра оборони та телефонували бізнесменам з проханням терміново перерахувати кошти. Так один підприємець переказав майже мільйон євро. Навіть відомі особи ставали героями фейкових відео, що закликали інвестувати у фейкові проєкти.
Окрім того, що шахраї навчилися дуже правдоподібно підробляти голоси й «одягати» чужі обличчя у відеодзвінках, вони також вміють фальсифікувати листування в чатах, де стиль повідомлень виглядають як рідні, та підміняти те, що ви бачите на екрані — ім’я, аватар чи «ідентифікатор» контакту. Коли ці елементи сходяться разом, створюється небезпечна ілюзія достовірності.
Далі розглянемо практичні рекомендації, які можна впровадити в родині, щоб убезпечити себе і дитину від шахраїв.
Як уберегтись від діпфейків і чого навчити дитину
Діпфейки хитрі тим, що грають не з логікою, а з нашими нервами. У момент, коли чуєш «мамо, я в біді», важко залишатися спокійним аналітиком. Але саме тут працюють прості правила, що можна зробити сімейною звичкою, як чистити зуби.
- Зробіть паузу.
Якщо в слухавці звучить «негайно» чи «терміново», не панікуйте. Зробіть глибокий вдих і дайте собі хвилину. У більшості реальних ситуацій ця хвилина нічого не змінить, а шахраї грають саме на емоціях і поспіху. - Перевірте через інший канал.
Покладіть слухавку та передзвоніть на відомий номер дитини або вчителя (той, який збережений у вас у контактах або в офіційному довіднику школи). Саме так найчастіше викривають голосові клони. - Впровадьте кодове слово.
Домовтесь у родині про слово чи фразу, які знаєте тільки ви та ваша дитина. Це може бути щось безглузде й смішне — «жираф у светрі» чи «бублик у кота на хвості». В разі дзвінка чи відео з «проханням про допомогу» ви просто ставите контрольне питання: «Назви наш пароль». Якщо дитина не відповідає, значить, на іншому кінці шахрай.
Щоб код не забувався, можна зробити гру: час від часу перевіряти одне одного різко запитуючи пароль у різних ситуаціях. Це зніме напругу й перетворить правило безпеки на щось легке та веселе.
- Ставте несподівані питання.
Окрім коду, працює також метод перевіркових запитань, як от «а що було сьогодні на сніданок?», «кого ми зустріли дорогою до школи?», «який мультик ми дивилися в суботу?». Це речі з вашого життя, які складно відтворити навіть найдосконалішому штучному інтелекту. - Менше «сировини» для клонів.
Перегляньте, що ви та ваші діти виставляєте в соцмережі: довгі відео з мовленням, специфічні «привітики» – усе це легко перетворюється на матеріал для клонування. - Поясніть дитині принципи роботи клонів.
Дітям варто пояснити, що сьогодні існують програми, здатні підробити голос чи навіть відео. Тому будь-яке дивне повідомлення від батьків або знайомих завжди потрібно перевіряти особисто: передзвонити, написати в інший месенджер. Краще робити такі нагадування коротко й регулярно, як і перевірка пароля — тоді вони засвоюються природно та не будуть сприйматись, як нудна лекція. - Довіряйте школі, але перевіряйте канали.
Важливо, щоб важливі оголошення і фінансові прохання надходили лише через офіційні канали (електронний щоденник, офіційний емейл чи сайт). Якщо хтось у батьківському чаті просить терміново «переказати на цю картку» – спершу перевіряйте цю інформацію в офіційному джерелі.
І пам’ятайте, що у світі, де навіть власні очі та вуха інколи обманюють, найбільшим захистом залишаються прості сімейні правила і трішки здорового сумніву. Ніхто не застрахований від того, що йому подзвонить «клон», але кожен може навчитися не вестися на першу емоцію.
Тож хай у вашій родині паролі будуть смішними, питання влучними, а шахраї щоразу програють, намагаючись відгадати правильні відповіді. Бо краще вже нехай розгубляться вони, а не ви чи ваша дитина. 😉
