Колись вчителі могли сказати фразу, яку можливо ви також чули, може навіть стосовно себе “розумна голова, та дурню дана”. Фраза неоднозначна, адже з одного боку підкреслює наявність розумної голови, але в той самий час знецінює цей розум. І от цікаво, чому взагалі з’являється така характеристика?
Чому дитина може мислити глибше за однолітків, ставити складні питання, бачити те, що інші не помічають і при цьому отримувати посередні оцінки, а не хапати зірочок з неба? Сьогодні розберемось, чому розумна дитина в шкільній системі може не бути відмінником чи відмінницею.
Чому розум і оцінка – це різні системи координат
Шкільне оцінювання придумали не для того, щоб вимірювати наскільки дитина розумна. Отакої!
Його придумали, щоб фіксувати результати навчання і розуміти чи дитина встигає за програмою та засвоює матеріал. Є дуже важливий момент, про те, як формується оцінка, адже оцінювання має бути в рамках узгоджених критеріїв. Тобто, знаючи ці критерії будь-хто з учителів може перевірити роботу дитини і поставити приблизно одну й ту саму оцінку. Інакше, якщо кожен буде ставити оцінки на свій розсуд – система просто розсиплеться і навчання перетвориться на хаос.
Саме через це оцінка фіксує те, що можна чітко побачити й перевірити, а от глибину роздумів, інтерес до теми та здатність мислити ширше, набагато складніше виміряти .
А що ж тоді розум? Його не визначає перелік правильних відповідей чи швидкість з якою дитина може їх видавати. Розум – це здатність мислити, будувати логічні зв’язки, помічати деталі або суперечності, ставити питання, щоб узгодити свої думки і спостереження.
💜Оцінка — це інструмент системи.
💛 Розум — це ресурс дитини.
Є ще один момент, який треба пам’ятати, щоб не робити поспішних висновків про здібності дитини. Оцінка завжди є зрізом в моменті, бо вона фіксує конкретну роботу в конкретний день. Зафіксувати так розум просто неможливо.
Коли здібності є, але чомусь їх недостатньо
Що ж може гальмувати дитину, коли наче і здібності є, і розум гострий. Вдома дитина ставить філософські питання, вчиться кодувати, створювати елементарні плагіни, читає якісь новини з науки та розказує про новітні відкриття щодо чорних дір, а зі школи приходить з поганими оцінками. Ну і як таке може бути? А легко. І на це може бути кілька причин.
Перша криється у недостатньо розвинених виконавчих функціях. Що це таке?
👉Це здатність керувати собою в моменті;
👉Вміння тримати в голові інструкцію поки завдання не буде виконане;
👉Здатність розкладати складні задачі на менші та зрозумілі кроки;
👉Виконувати завдання послідовно, не стрибаючи від одного до іншого;
👉Вміння розраховувати час.
Наприклад, уявімо розумну дитину, що непогано знає математику, вміє рахувати вже змалечку та швидко схоплює формули. Ось вона виконує завдання, наче знає формулу, але пропустила якийсь крок, ще й на додачу не перевірила результат після виконання. Зрештою, виходить, що через велику помилку отримала погану оцінку, бо розв’язала завдання неправильно.
Друга причина випливає з емоційного напруження.
Через хронічний стрес, що сьогодні для кожного з нас став невід’ємною частиною життя, мозок вчиться працювати в іншому режимі. А саме – режимі виживання. Більше ресурсу йде на постійний аналіз середовища та пошук безпеки. У такому стані навіть сильні учні можуть робити прості помилки, забувати матеріал, випадати з фокусу на контрольній.
Збоку може здатися, що дитина незібрана або їй просто байдуже до навчання. Проте причина у фоновому напруженні, яке висмоктує доволі багато енергії, залишаючи спустошення та емоційне притлумлення. Але системі оцінювання однаково, вона враховує тільки результати.
І третя причина — нудьга. Про неї рідко говорять, бо це звучить не дуже серйозно, але для здібної дитини відсутність виклику, коли все дається легко й матеріал засвоюється швидко, може стати реальним гальмом. Вона може блискуче розв’язувати складні задачі вдома, але виконувати шкільні вправи абияк, бо вони просто нецікаві. Як результат – дрібні помилки та нижча оцінка.
То і що ж робити?
Трохи поспостерігавши за дитиною ви точно зможете помітити, що саме заважає зібратись та отримувати вищі бали. А вже знаючи причини, ви зможете допомогти розвинути виконавчі функції, зменшити стрес або запропонувати підходи, що розворушать знуджену дитину.
🌸Щодо розвитку виконавчих функцій.
Дитина не зможе сама із цим впоратись, тому найкраще виділяти час, щоб разом вчитись. Ось три прості доповнення до навчання, щоб покращити увагу.
👉Допоможіть дитині розкладати завдання на кроки, щоб чіткіше побачити послідовність і взаємозалежність дій. Спробуйте не бути наставником, який каже, що робити, а підтримуйте спроби та ставте влучні питання, щоб дитина почала сама розуміти алгоритми дій.
👉Також варто попрацювати із таймінгом. Ставте таймер на роботу та на відпочинок. П’ятнадцять хвилин фокуса, п’ять хвилин паузи і цикл повторюється. Таким чином дитина буде краще фокусуватись і відчувати часові рамки.
👉Зробили задачку – вчимось перевіряти. Найкращий варіант зробити паузу перед перевіркою, змінити фокус, з’їсти яблучко. Після паузи, вже свіжим поглядом, легше помітити помилки чи неточності.
🌸Зменшуємо напругу.
Всім нам потрібен ресурс. Це можуть бути такі прості речі, як хороший сон, прогулянки на свіжому повітрі, чіткий передбачуваний розклад і ритуали. А головне – підтримка рідних, яка дає відчуття опори, що ти не сам на сам із проблемами. Детальніше про тривожність у дітей під час війни ми писали у статті, де розказали про методи підтримки психіки в цей важкий час.
🌸Додавання цікавинок або зміна класу/школи.
Здібній дитині потрібне навантаження на мислення. Якщо в школі відверто нудно, тоді варто спробувати додати глибини до того, що вже є. Поговорити з учителем про можливість складніших завдань, запропонувати дитині робити глибші дослідження до теми або знаходити різні варіанти розв’язання задач.
Якщо ж дитині системно тісно в рамках шкільної програми, вона швидко проходить матеріал і потім починає втрачати інтерес до навчання загалом – то варто чесно подумати про інший формат. Можливо, у вашій школі є спеціалізований клас з більш поглибленою та інтенсивною програмою. Або подумати про зміну школи чи дистанційне або екстернатне навчання, де більше самостійності та швидший темп. Адже розум потребує простору і якщо йому тісно – він або гальмуватиме, або бунтуватиме.
Бажаємо вам знайти свої ритуали, підходи та формати, щоб ваша дитина росла в гармонії та змогла реалізувати всі свої таланти й можливості. Головне, щоб на цьому шляху ви були поруч💜
