Наприкінці жовтня у майже увесь світ заполоняють гарбузики з усмішками, костюми відьом і привидів, а діти ходять по домівках із веселим гаслом «солодощі або витівка». Геловін – одне з найпопулярніших осінніх свят у світі. Для когось це нагода перевтілитися, для когось прикрасити дім і трохи позагравати зі страхами. А для нас це ще й цікава мандрівка в минуле, адже сучасні святкування трансформувались з давніх кельтських обрядів. Тому сьогодні ми зазирнемо в історію Геловіну і розберемо значення його основних компонентів.
Історія Геловіну
Історія Геловіну почалася задовго до того, як з’явилися гарбузи з вирізаними обличчями та костюми супергероїв. Понад дві тисячі років тому кельти, які жили на території сучасної Ірландії, Британії та півночі Франції, відзначали свято Самайн. Воно символізувало кінець літа та початок темної пори року — часу, коли природа завмирала, а разом з нею ніби зупинялося саме життя. Люди вірили, що саме в цю ніч межа між світом живих і мертвих стає тоншою, і душі предків можуть повернутися додому. Щоб захиститися від злих духів, запалювали великі вогнища, вдягали хутра тварин, влаштовували обряди та ворожіння.
Коли кельтські землі підкорила Римська імперія, стародавні традиції почали змішуватися з римськими святами. До Самайну приєднали Фералії — день вшанування померлих і свято богині родючості Помони, символом якої було яблуко. Саме тому в деяких країнах і досі на Геловін збереглася гра “bobbing for apples” — ловіння яблук у воді.
У середньовіччі до історії долучилася церква. В VIII столітті Папа Григорій III проголосив 1 листопада Днем усіх святих, а пізніше до нього додали і День усіх померлих – 2 листопада. Ніч напередодні назвали All Hallows’ Eve, що згодом скоротилося до знайомого нам Halloween. Так язичницьке свято поступово переплелося з християнською традицією пам’яті про померлих, але не втратило своєї містичної атмосфери.
У XIX столітті ірландські емігранти привезли Геловін до Америки, де він почав швидко набирати популярності. Спершу це були вечори з оповіданнями про привидів, піснями та ворожіннями, згодом додались сусідські зібрання з іграми для дітей. Саме там з’явилася традиція «trick or treat», коли діти ходили від хати до хати, збираючи солодощі, щоб відкупитись від жартівливих “витівок”.
Поступово Геловін став тим, що ми знаємо сьогодні: веселим і трохи театралізованим святом, яке поєднує страхи та веселощі, темряву та світло, давні вірування та сучасну культуру. Але навіть тепер у ньому збереглися стародавні символи у знайомих нам гарбузах, костюмах, чорних котах і відьмах. Тож спробуймо розібратися, як вони з’явилися й що означали спочатку.
Трансформація та символи: що саме ми святкуємо
Хоч з часом Геловін утратив ритуальний зміст і перетворився на гру з перевтіленнями, його стародавні о́брази не зникли, а просто змінили форму. Те, що колись мало захищати від духів чи вшановувати врожай, стало елементом святкового декору, костюму або гри. Розглянемо, як трансформувалися головні символи Геловіну та що вони означають.
🎃 Гарбуз-ліхтар (jack-o’-lantern). Колись у темну ніч Самайну люди вирізали в ріпі страшні обличчя й ставили всередину жаринку, щоб відлякати духів, які могли заблукати серед живих. Коли традиція дісталася Америки, ріпу замінили на гарбуз, який був тепліший за кольором та зручніший для різьблення. Згодом страх перед духами поступився грайливості а обличчя ліхтарів стали усміхненими. Але в його світлі все ще є натяк на бажання зберегти межу між світом живих і світом мертвих.
🕸️ Костюми й маски. Колись маску вдягали, щоб обдурити духів і залишитися для них непоміченими. Люди вірили: якщо темні сили шукають живих, варто хоч на ніч стати “своїм” серед них. Згодом цей страх поступився цікавості і переодягання стали грою. Тепер костюм не захищає, а дає можливість відчути іншу роль, вийти за межі щоденного “я”, перетворити страх на пригоду.
🍬 “Солодощі або витівка” (trick-or-treating) — Давній обмін дарами став прообразом сучасного обходу домівок. Колись у дні пам’яті померлих діти й бідняки просили їжу в обмін на молитви, так звані “soul cakes” за добрі побажання. Пізніше в Шотландії та Ірландії співали, жартували, робили маленькі “трюки”. В Америці все спростилося до однієї фрази — trick or treat, але суть лишилася та сама: маленький ритуал довіри між людьми, жест єдності в ніч, коли межі стираються.
🟠⚫ Помаранчевий і чорний кольори. Це не просто святкова палітра, адже для кельтів чорний означав завершення літа (ніч, спокій землі), а помаранчевий – жар вогнища (тепло, врожай, останнє світло перед темрявою). Разом вони створюють природний контраст життя і тиші. Саме тому ці кольори досі супроводжують свято в свічках, гірляндах чи афішах.
🐈⬛🦇 Чорні коти й кажани. Ще в середньовіччі чорних котів пов’язували з відьмами, а кажани прилітали на світло вогнищ Самайну і поступово обидва образи стали частиною міфу. Сьогодні вони радше символ ночі, трохи загадкової, темної. Ці тварини нагадують, що страх – теж частина природи, і часом достатньо просто подивитися йому в очі, щоб подолати.
🎭 Маленькі витівки. Жарти й бешкети – спадок від “нічного безладу” Самайну, коли дозволялося порушити правила, щоб зняти напругу перед зимою. У ХХ столітті безлад перетворився на безпечну гру, вечірні капості дітей, шкільні карнавали, міські паради. Легкі пустощі досі залишаються у основі свята, як нагадування, що трохи хаосу іноді не завадить, аби відчути, що таке порядок і навіщо він потрібний.
У такій оптиці Геловін виходить не тільки про страшилки, а має цілісну і глибоку історію про перехід, формування спільноти й майстерне перетворення тривоги на творчість.
Хоч Геловін і народився далеко від нас, у ньому легко впізнати знайомі мотиви. Як і в українських обрядових святах, тут є осінній перехід, пам’ять про тих, хто пішов і прагнення захиститися від темряви, не лише зовнішньої, а й тієї, що всередині. Можливо, тому Геловін так легко прижився, бо він теж про баланс між життям і смертю, та про гру, у якій світло завжди зрештою перемагає.
З Геловіном всіх! Нехай буде багато світла і веселощів цього дня. 🎃
