Світ переживає найбільшу освітню кризу десятиліття. За даними ЮНЕСКО та Світового банку, шість із десяти дітей після завершення початкової школи не можуть прочитати й зрозуміти простого речення або виконати базову математичну дію. І це не лише проблема бідних країн, навіть у США та Європі фіксують різке падіння навичок читання та математики.
Цьому феномену дали назву learning poverty, що можна перекласти, як “освітня бідність”. Цей феномен полягає в тому, що присутність у школі не гарантує знань. А освіта в її нинішній формі дедалі частіше не виконує свою головну функцію — навчити дитину мислити, розуміти й застосовувати знання.
У цій статті розбираємося, які причини стоять за глобальним спадом якості навчання. І що може змінити ситуацію в світі та Україні.
Коли навчання більше, а знань все менше
Ще у 2019 році Світовий банк разом із ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ запровадили термін “освітня бідність”. Це стало спробою вперше виміряти не просто охоплення освіти, а реальну якість навчання. Дослідники вирішили оцінити одну з базових навичок десятирічних дітей, та дізнатись яка кількість у світі не можуть прочитати й зрозуміти простий текст.
Результати виявилися доволі тривожними, за першим звітом 2019 року таких дітей було 57%, але вже у 2022-му, після кількох років пандемії, показник зріс до 70%. У цифрах це десятки мільйонів учнів, які формально відвідують школу, але не опановують базові навички читання, письма й математики.
Аналітики наголошують, що пандемія лише пришвидшила процес, адже школи закривалися, навчання переходило в онлайн, а діти з бідніших сімей втрачали зв’язок з учителями через нестачу пристроїв, інтернету чи банально тиші вдома. Але, на жаль, коріння проблеми набагато глибше і воно стосується слабкої підготовки педагогів, перевантажених програмах та відсутності системного вимірювання якості навчання.
Навіть країни з високими прибутками стикаються з подібними проявами кризи. У Сполучених Штатах зафіксовано найнижчі за три десятиліття результати з читання та математики серед дев’ятирічних школярів. За даними The Nation’s Report Card, середні бали знизилися на п’ять пунктів у читанні та сім у математиці порівняно з 2020 роком і це найбільше падіння з 1990-го. Особливо різко впали результати в дітей із нижчими стартовими показниками, адже вони втратили більше, ніж їхні успішні однолітки.
Експерти Гарвардської вищої школи освіти, коментуючи результати національних тестів у США, наголошують, що падіння рівня читання почалося ще до пандемії COVID-19. За словами Мартіна Веста, показники грамотності американських школярів досягнули піка приблизно в середині 2010-х і відтоді послідовно знижуються. Дослідники припускають, що одна з причин – різке зменшення часу, який підлітки проводять за читанням для власного задоволення і висока конкуренція з боку цифрових розваг, які постійно відвертають увагу. Водночас вони наголошують, що немає «одного винного» і проблему варто розглядати комплексно.
У довгостроковій перспективі ця тенденція може коштувати світові до 21 трильйона доларів недоотриманого доходу, майже сімнадцять% глобального ВВП. Проте економічна втрата – це лише верхівка айсберга, бо освітня бідність формує покоління, що має доступ до інформації, яку не розуміє.
Що робити, щоб вийти з освітньої кризи
Глобальні організації, які досліджують якість освіти, не обмежуються констатацією проблеми. У більшості звітів звучить однакова думка про те, що треба робити, аби зупинити падіння якості освіти і ось три ключові напрями:
💜 Перший — зміцнення початкової освіти.
Державам пропонують інвестувати не в нові предмети, а в освіту вчительок і вчителів молодших класів, у сучасні методики викладання читання й математики, а також у матеріали, які відповідають віку дитини. Наприклад, саме так спрацювала реформа у штаті Міссісіпі, яку називають «освітнім дивом». Ще десять років тому штат був серед аутсайдерів за рівнем грамотності, а сьогодні входить до топ-20 у країні за результатами читання. Зміни почалися в 2013 році з ухвалення закону Literacy-Based Promotion Act, що сфокусувався на ранній грамотності та підтримці вчителів.
Програма включала системне навчання педагогів доказовим методикам читання, постійний коучинговий супровід та індивідуальні плани для дітей, що відстають. Уже через кілька років четвертокласники показали зростання результатів у національному тесті NAEP. А діти, які навчались за новою програмою з перших класів, опанували читання на рівні, що відповідає додатковому року навчального прогресу.
💜 Другий напрям — системне оцінювання прогресу.
Ініціативи ЮНЕСКО GAML і AMPL уже переходять від теорії до практики. Допомагають вимірювати, скільки дітей реально опановують базові навички читання й математики. Такі дані вперше дозволили урядам побачити, що навіть серед тих, хто відвідує школу, близько половини учнів не досягають мінімального рівня грамотності. Замість рейтингів і звітів ці програми дають системам освіти інструмент раннього реагування. Так можливість підтримати дитину ще до того, як вона остаточно “випаде” з процесу навчання стає реальнішою.
💜 Третій — робота з мотивацією.
Як ми вже зазначали, зниження інтересу до читання, одна з головних причин сучасної освітньої кризи. Проте, ця тенденція не є вироком, адже вже існують ефективні практики, які повертають дітям радість читання. Країни, що демонструють прогрес у грамотності, поєднують практики “science of reading”, тобто системне навчання звуків, мови, структури речень, із живою культурою читання.
У деяких школах США чи Фінляндії діти мають “годину читання для задоволення”, коли кожен може взяти будь-яку книжку, від коміксу до науково-фантастичного роману і просто зануритись в неї з головою. А потім обговорюють прочитане, без оцінювання. Просто розмова про героїв, думки, що виникають після прочитання, власні відкриття. Вчителі теж читають, сміються, дискутують, показують, що текст може викликати емоцію і стають партнерами по читанню, а не контролерами.
Або інший приклад – програми на кшталт “Drop Everything and Read”. Кілька разів на тиждень у школі все зупиняється на 20 хвилин і тоді читають усі: діти, вчителі, навіть технічний персонал. Ця проста практика зовсім змінює атмосферу, книжка стає не зобов’язанням, а спільним веселим ритуалом.
Майбутнє освіти, за оцінками Світового банку, залежить від того, чи зможемо ми зробити базове навчання пріоритетом. А не лише етапом, який швидко минає, щоб перейти до складніших предметів. Замість запровадження нових програм, міжнародні організації пропонують державам зосередитися на простих речах:
- вчасно помічати, хто відстає;
- підтримувати вчителів, щоб вони могли навчати по-новому;
- забезпечити школи матеріалами, а дітей умовами, у яких вони справді зможуть і захочуть навчатися.
Якщо ці кроки реалізувати навіть частково, прогнозований рівень learning poverty може знизитися на третину вже до 2030 року. Для України ці висновки звучать особливо актуально. Війна і тривале дистанційне навчання посилили ризики «освітньої бідності», діти втрачають не лише знання, а й відчуття залученості. Саме тому важливо не повторювати глобальних помилок, а робити ставку на розуміння замість запам’ятовування, гнучкість замість формальності, підтримку замість покарання. І, можливо, саме зараз, коли освіта знову шукає себе, ми маємо шанс змінити її на краще.
