Що для вас «грамотність»? Уміння поставити крапку з комою, де треба? Здати диктант на 12 балів? Чи, може, не писати «будь ласка» разом?
Насправді уявлення про грамотність змінювались протягом століть, як і сама мова. Колись це могло бути вміння скласти кілька знаків на бересті й ти вже належиш до еліти. Потім грамотність стала символом релігійного обов’язку, бо треба ж було самостійно читати священні тексти. А далі індустріальна революція почала диктувати вже свої правила.
Сьогодні ми говоримо про грамотність ширше, ніж будь-коли: від цифрової й фінансової до медійної та навіть емоційної. Тож чи можна назвати «грамотними» тих, хто пише без помилок, але ведеться на фейки в новинах? Давайте дивитись.
Грамотність у різні епохи
Колись бути грамотним означало належати до клубу обраних. У шумерів чи єгиптян писемність знали лише жерці й писарі, такі собі «айтішники давнього світу». Для більшості ж людей знаки на глиняних табличках були загадкою.
💛 У Русі писемність почала виходити за межі лише княжих і церковних стін. У IX–X ст. з’явилися глаголиця й кирилиця, створені Кирилом і Мефодієм для перекладу богослужбових книг. Літописи згадують, що Володимир Великий «брав дітей у кращих людей і віддавав їх у науку книжкову», а Ярослав Мудрий зібрав бібліотеку при Софійському соборі та дбав про розвиток книжкової справи.
Археологічні знахідки підтверджують, що писемність не була виключно привілеєм бояр чи духовенства. Доказом цього є берестяні грамоти XI–XV ст., знайдені передусім у Новгороді, але також у Смоленську та Києві. Це короткі листи, боргові записи та навіть навчальні вправи. Вони показують, що писати вміли і міщани, і купці, а іноді навіть діти.
Втім, грамотність залишалася далекою від масової. Селяни здебільшого залишалися неписьменними, адже їхній побут і праця не потребували щоденного письма. Тому Русь була простором, де писемність робила перші кроки до широкого поширення, але все ж не стала загальною навичкою.
💛 У середньовічній Європі писемність зосередилася в руках духовенства, бо саме монастирі стали головними осередками збереження та переписування книг. Для більшості людей, особливо селян, грамотність також як і в Русі залишалася недосяжною, але все змінила Реформація у XVI столітті. Протестантські громади вважали, що кожен вірянин й вірянка мають самостійно читати Біблію. Це зробило вміння читати не просто престижною навичкою, а духовним і суспільним обов’язком.
💛 А от епоха Просвітництва у XVIII столітті принесла справжній прорив. Папір став дешевшим, книгодрукування масовим, тож книги тепер були доступними не лише для еліти, а й для середнього класу. Знання перетворилися на модну тенденцію, а грамотність стала суспільним запитом.
Тому вже в XIX–XX століттях грамотність перетворюється на державну справу. Індустріальна революція вимагала робітників, які могли читати інструкції та вести рахунки. У цей період більшість країн вводить обов’язкову початкову освіту і з цього моменту грамотність перестає бути «перевагою» і стає базовим мінімумом. Статистика підтверджує, що у 1800 році лише близько 12 % людей у світі вміли читати й писати, а сьогодні це вже близько 90 % населення планети.
Але важливо розуміти, що ці цифри відображають лише базову грамотність, таку як уміння прочитати просте речення й підписати своє ім’я. Функціональна грамотність, тобто здатність зрозуміти умови договору, відрізнити факт від фейку чи правильно скористатися інструкцією, потребує значно більше і досі залишається викликом навіть для розвинених країн.
Міти про грамотність
☝️ Міт 1. Грамотність = писати без помилок
Правопис безумовно важливий, але він лише верхівка айсберга. Грамотність означає розуміння тексту, а не лише здатність його відтворити. Уміння побачити підтекст у новині, перевірити, чи реклама не вводить в оману, чи правильно ти читаєш інструкцію до ліків – оце і є справжня грамотність. Бо можна написати диктант без жодної помилки, але водночас стати жертвою інтернет-шахраїв або будувати свій світогляд на фейках.
☝️ Міт 2. Раз навчився і вистачить на все життя
Насправді грамотність змінюється разом із суспільством, тож правопис не закарбований на віки у камені: колись ми писали проект, а тепер проєкт. У мову прийшли фемінітиви, нові слова, інтернет-сленг. Справді грамотна людина не лякається цих змін, а гнучко пристосовується та постійно вчиться, бо інакше ризикує опинитися в ситуації, коли говоритиме мовою минулого століття.
☝️ Міт 3. Молодь втратила грамотність через ґаджети
Зручно звинувачувати телефони у всіх бідах, але дослідження Panorama Education показує, що проблема не у самих гаджетах. Так, у класі вони можуть відволікати й заважати концентрації, але водночас саме через смартфон учні мають миттєвий доступ до словників, калькуляторів, перекладачів чи навіть спільних проєктів. Тобто той самий пристрій здатен і «з’їсти увагу», і розвивати навички XXI століття, включно з цифровою грамотністю.
Іншими словами, телефони не знищили грамотність, вони створили її нові формати. Якщо друг надсилає 🐸☕, а ти розумієш, що то є натяк на «плітки» – це теж грамотність, тільки іншого рівня.
☝️ Міт 4. Грамотність – то до філологів
Насправді грамотність – це ще й професійна кваліфікація. Лікар, який неправильно зрозумів рекомендації в протоколі лікування, чи інженер, що проігнорував примітку в кресленні, ризикують не лише власною репутацією, а й життям людей. У багатьох спеціальностях грамотність є частиною професійної відповідальності, яка потрібна не лише тим, хто пише тексти, а й тим, хто щодня ухвалює важливі рішення.
☝️ Міт 5. Є тільки мовна грамотність
Уявлення про грамотність сильно змінилося і сьогодні вона має багато відгалужень: цифрова, щоб не клікати на сумнівні посилання й знати та захистити свої дані; медійна, щоб відрізнити факт від фейку; фінансова, щоб пам’ятати про дрібний шрифт у договорі; екологічна, щоб усвідомлювати, як твої дії впливають на довкілля. Усі ці «грамотності» не менш важливі, ніж уміння правильно писати. Разом вони формують карту навичок, без якої складно орієнтуватися у світі XXI століття.
Тож сьогодні, у День грамотності, хочеться побажати кожному з нас не просто писати без помилок, а й залишатися уважними до світу, вміти відрізняти справжнє від підробки, чути підтекст і читати «між рядків».
Нехай наша грамотність стане живою та різнобічною і кожна нова сторінка, яку ви читаєте чи пишете, наближає до світу, де буде більше розуміння, світла й мрій.
