11 травня відзначають День Матері в Україні і світі. Та це не просто ще одна дата з букетами, дитячими аплікаціями й знижками в магазинах. День матері має глибоку й особисту історію. Його започаткувала американка Анна Джарвіс на початку ХХ століття, після того, як втратила маму. Вона розіслала тисячі листів, організовувала події, переконувала політиків і редакторів газет — усе для того, щоб бодай раз на рік світ зупинився і згадав: яка сила — в одній людині, що дала тобі життя.
Це зайняло понад 6 років, десятки виступів і сотні зустрічей. Але вже у 1914 році в США офіційно оголосили День матері національним святом. Цікаво, що пізніше сама Джарвіс виступала проти комерціалізації цього дня — вона мріяла, щоб люди не купували листівки, а власноруч писали мамі листа.
Бо мама — це більше, ніж святкова листівка. Це потужна, складна, впливова фігура. Та, з якої для багатьох починається світ. І тому в цей день говорити варто не лише про ніжність. А й про сенси та любов, яка формується, змінюється, іноді ранить — але завжди залишає слід.
Що означає “мати” — з погляду дитини, науки й життя
Якщо вже святкувати День матері — то не тому, що так написано в календарі. А тому, що це шанс озирнутися і подумати: ким для мене є мама? Як рідна людина, як перший простір, у якому я існував чи існувала. Як голос, що заспокоює ще до того, коли з’являються слова. Як обійми, що пояснюють усе без слів.
У перші роки життя мама — це не «інша людина». Це — частина нас. Дослідження психологині Миріам Вайс та її колеги Ґізели Троммсдорф із Німеччини підтверджують: саме мама стає першим джерелом того, що ми згодом називатимемо саморегуляцією — здатністю заспокоїтися, зібратись, повернути внутрішній баланс. І саме мамине ставлення — тепле, підтримувальне, уважне формує в дитини відчуття: я не одна/ не один, я в безпеці, я важлива/важливий. Це стає базою для всього іншого: від здатності дружити — до того, як ми потім долаємо перешкоди та справляємось із втратами.
Мама — це не тільки «та, що виховує». Це перша людина, яка дивиться на нас з любов’ю — або ні. В її погляді, реакціях, інтонаціях ми вчимося бачити себе. І кожен із нас несе цю взаємодію крізь життя: як ресурс, як відповідь, як травму, якої ми ще не вміємо сформулювати.
Тому іноді питання «яка моя мама?» — це не просто спогад. Це ключ до розуміння: ким я стала/став. Що беру з собою у стосунки. Як я ставлюсь до дітей, партнерів, себе. А ще це історія. Особиста і водночас велика. Бо любов однієї людини може змінити долю іншої. І ми це точно знаємо. Ось п’ять історій українців та українок, яких надихнули їхні мами.
Мами відомих українців і українок
💛Ганна Криволап — художниця, картини якої експонуються в усьому світі
Народилась у родині митців. Її мама — Зінаїда Васіна — художниця, яка не лише передала доньці талант, а й провела її у світ мистецтва. Маленька Ганна сиділа біля мами на примірках сценічних костюмів, слухала різні обговорення в театрах і малювала поруч. Вона не просто бачила процес створення краси — вона в ньому жила. Саме мама стала для Ганни еталоном жінки: стильної, сильної, вільної. І саме цю любов до краси, свободи і кольору вона понесла далі — на полотна, у світ.
💛Ірена Карпа — письменниця, музикантка, телеведуча
Її мама народила доньку у 19 років. Виростити її в часи 90-х було непросто. Але Ірена згадує: мама ніколи не забороняла проявлятись. Вона відпустила дочку навіть до Індонезії, довірившись серцю, а не страхам. Підтримка, іронія, сила духу — ось головні риси мами Карпи. Саме від неї Ірена успадкувала здатність жити з гумором та тверезим поглядом і йти своїм шляхом, навіть коли це страшно.
💛 Андрій Малишко — поет, автор «Пісні про рушник»
Його мама — Ївга Остапівна Малишко, у селі Обухів її кликали Базилихою. Вона не мала шкільної освіти, але знала десятки українських народних пісень. Її лагідна вдача і глибока душевність формували Малишка з дитинства. Пані Ївга вкладала у нього не лише тепло, а й музичну та мовну культуру. І саме її образ став основою «Пісні про рушник», адже за спогадами поета, колись мама вручила йому той вишитий рушник у дорогу, коли він їхав на навчання до Києва.
💛 Іван Франко — письменник, публіцист, громадський діяч
Мама Франка — Марія Кульчицька походила з давнього, але збіднілого українського роду. Вона не мала освіти, проте мала незламну волю. У двадцять вийшла заміж за вдівця – коваля Якова Франка. Народила Івана та ще кількох дітей. Рано овдовіла, залишившись сам на сам із господарством, дітьми та бідністю.
Марія не чекала порятунку — вона створила його для себе сама. Працювала в полі, дбала про дітей, влаштовувала їх до школи та боролась з астмою. Навіть після другого шлюбу продовжувала бути ядром сім’ї та користувалась неабиякою повагою за свою силу духу. Саме вона першою повірила в яскравий розум Івана, у те, що син має вчитися, за будь-яких обставин. Тож Франко мав можливість стати тим, ким став, саме завдяки мамі. Вона не писала книжок, але з її щоденної праці народилося слово, що зрушувало гори.
💛 Жан Беленюк — олімпійський чемпіон, народний депутат, символ сили та витримки
Мама Жана, Світлана, — українка, яка самотужки виховувала сина в однокімнатній квартирі на Виноградарі. Батько Жана, руандієць Венсан Ндагіджимана, загинув під час громадянської війни в Руанді, коли Жан був ще немовлям. Світлана не лише забезпечувала сина всім необхідним, але й навчила його любити Україну, її мову та культуру. Саме вона привела Жана до секції греко-римської боротьби, підтримувала на кожному кроці, вчила не здаватися перед труднощами. Її віра в сина стала фундаментом його майбутніх перемог. Жан неодноразово згадував, що саме завдяки мамі він зберіг зв’язок з українською культурою та мовою, що стало важливим аспектом його ідентичності. Вона — приклад того, як любов, сила духу та відданість можуть виростити чемпіона.
__________________________________________________________________________________________________________
Не всі мами однакові. Але кожна мама — важлива. Навіть якщо помилялася. Навіть якщо була суворою. Навіть якщо її вже немає.
Тож якщо ваша мама поруч — зробіть для неї те, що давно відкладали. Скажіть теплі слова, обійміть, просто побудьте разом. А якщо мама вже живе у вашій памʼяті — згадайте її голос. Уявіть, як би вона сьогодні посміхнулася, знаючи, якою людиною ви стали. І хай сьогодні буде день, коли все зайве відходить та залишається лиш головне — любов.
З Днем матері💛🌸