Раніше ми щороку відзначали День захисту дітей 1 червня, але з 2025 року Україна офіційно перенесла це свято на 20 листопада, щоб позбавитись ще одного пережитку СРСР. В цей день в чатах традиційно з’являлися листівки з усміхненими немовлятами й підписом «діти — наше майбутнє», а ми пригадували, що діти мають права.
Але діти, це не тільки майбутнє, а ще й теперішнє. І в цьому теперішньому вони мають право бути не лише зручними, чемними та вдячними. А й захищеними. У 1959 році світ нарешті визнав: дитина — це не “маленький дорослий” і не “продовження батьків”, а окрема людина зі своїм життям і потребами. Так з’явилася Декларація прав дитини. На жаль, сьогодні багато українських дітей мають ці права лише на папері. Тож замість святкових слів — коротке нагадування, яких саме прав зараз не вистачає.
Право на розвиток у гідних умовах
У кожної дитини має бути право не просто виживати, а рости — вільно, спокійно і з гідністю. Мати шанс розвиватися в умовах, де її чують, бачать, не принижують, не змушують терпіти. Це не розкіш, а норма. Саме її закріпили в міжнародних документах, ще коли бабусі й дідусі нинішніх школярів самі були дітьми.
Але що робити, коли реальність інша? Коли замість безпеки — підвали, замість стабільності — переїзди, а замість планів — постійне “подивимось, що буде завтра”? На жаль, ми поки не можемо все це змінити, але можемо підтримати хоча б емоційний стан дитини.
👉 Якщо дитина постійно напружена, різко реагує на дрібниці, погано спить чи вчиться — це сигнал підвищеної тривожності. Але з нею можна і треба працювати. Адже коли навколо нестабільно, найкраще що можна зробити, це допомогти знайти внутрішню опору. Тут ми зібрали поради, які допоможуть: Тривожність у дітей — як підтримати
Право на освіту
Це право дитини розвивати свій розум, відкривати світ, ставити питання й шукати на них відповіді. Це можливість знайти те, що захоплює, і те, у чому вона буде сильною. І не лише алгебра, а й репетиція шкільної вистави, спільний дослідницький проєкт та віра вчителя, що надихає. Бо навчання — це також і про стосунки, а не лише про знання.
Сьогодні ж тисячі дітей в Україні не мають стабільного доступу до освіти. Через переїзди, відсутність інтернету, обстріли, зруйновані школи чи втому від реальності.
👉 Що можуть зробити дорослі? Перш за все — не тиснути. Можливо, рішення не в ще одному репетиторі, а в зміні підходу до освіти. Шукайте нові можливості та програми для школярів, які зможуть перезарядити дитину, й показати, що світ відкритий до неї. Ось, наприклад, збірка можливостей для старшокласників: Навчання за кордоном для школярів — з чого почати?
Право на родинні зв’язки
Бути частиною родини — це не привілей, а базова потреба для розвитку. Саме з неї починається впевненість у собі: «Я є, і я важливий/ва». Але сьогодні тисячі українських дітей вимушено розлучені зі своїми рідними. Хтось через окупацію. Хтось через евакуацію. Хтось через смерть. А є й ті, хто був вивезений силоміць і досі не знає, чи живі мама й тато.
Родина — це опора. Коли вона зникає або руйнується, навіть турботливі дорослі поруч не завжди можуть повністю закрити цю втрату. Але ми можемо зробити важливе: бути чесними, бути поруч і бути уважними до того, що відчуває дитина.
👉 Як говорити з дітьми про втрату, зміни та складні теми можете почитати тут: Як підтримати дитину у складній розмові
Право на гру та відпочинок
Звучить як щось другорядне, особливо зараз, коли головне – вижити. Але право на відпочинок і гру – це фундамент для відновлення та частина розвитку. Це те, що допомагає дитині бути дитиною, навіть у найтемніші часи.
Особливо зараз це не дрібниця, а спосіб проживати досвід, фантазувати, перетворювати страхи на щось кероване. І наше завдання не забирати в дітей це право навіть коли здається, що зараз не до ігор.
👉 Як зробити так, щоб канікули справді були часом відновлення — поради тут.
У світі, де щоранку доводиться звикати до нового болю, права дитини можуть здаватися чимось “не на часі”. Але саме в такі моменти вони стають найважливішими. Бо якщо ми здатні захистити дитинство, значить у нас ще залишилась надія.
Нам не завжди під силу змінити обставини. Але ми можемо бути поруч — щодня. Можемо говорити з дитиною, коли складно, і мовчати поруч, коли слів бракує. Можемо підтримувати її світ, навіть коли тріщить наш. І якщо вона це відчує, то наші старання не даремні, а день захисту дітей буде кожен день.