Великдень — одне з найсвітліших свят у нашій культурі, хоча ми звикли асоціювати його з церковною службою, кошиком та писанками, та варто пам’ятати про що саме це свято. Це свято про життя, про диво Воскресіння, про те, що темрява не триватиме вічно, бо завжди є надія. І ми, українці, святкуючи Великдень вже четвертий рік під звуки сирен вкотре доводимо це. Ми все ж вшановуємо традиції, вигадуємо ігри для дітей і розписуємо писанки — бо ми досі живі.
Сьогодні ми зібрали кілька давніх Українських традицій, деякі з яких стали великодніми, а деякі просто є нагадуванням про вірування предків. Та ще підготували сучасні ідеї для святкування. Бо традиція — це не музейна експозиція, а жива історія, яка продовжується в кожній родині.
Писанка символ початку
Ще до того, як на наших землях почали святкувати Великдень у християнському розумінні, люди вже мали звичай розписувати яйця. Археологи знайшли глиняні писанки, які датуються IX століттям. Яйце символізувало життя, а кожен колір і символ мав своє важливе значення. Наприклад, хвиля означала воду — як джерело життя. Крапка — зерно, з якого все починається. Коло — це сонце, тепло й світло. А хрест — чотири сторони світу, рівновагу, порядок. Не менш важливим був і колір. Червоний — любов, життєва сила. Зелений — весна, ріст, надія. Жовтий — врожай, тепло, достаток. А чорний — не про сум, як часто думають, а про вічність і мудрість.
Писанками обмінювались, їх дарували з добрими побажаннями — як оберіг. Їх клали на вікна, щоб захищали дім. У комору — щоб зберігалось зерно. У хліві — щоб худоба не хворіла. Писанку навіть закопували в землю, щоб добре родило. Але ніхто не заважає нам трохи осучаснити традицію із розписом писанок, щоб молоді і дітям було цікаво та весело доєднуватись.
Гра “Крашанко жереб”
Запропонуйте кожному витягти жартівливе завдання і декорувати яйце за ним. Приклади завдань: зобразіть улюблену тварину, намалюйте “емоцію” (весела, сумна, здивована крашанка), перетворіть крашанку на героя/героїню казки або мультфільму. Обмінюйтесь героями, об’єднуйтесь в команди та влаштовуйте епічну битву.
Паска печеться в тиші
У давні часи паска була обрядовим хлібом, який випікали на честь весни, сонця й усього, що мало принести щедрий урожай. Наші предки випікали такий хліб ще задовго до хрещення Русі. Він мав бути високим, круглим — як сонце. Вгорі його прикрашали фігурками з тіста: хрест — це захист, квітка — весна, коло — символ самого сонця.
Пекти паску необхідно було в тиші, чистоті та спокої. Ніхто не мав сваритися чи голосно тупотіти — тісто “слухає” настрій. Казали: якщо господиня сердита, паска може не вдатися — впаде або трісне. Навіть дверима намагалися не грюкати, щоб “не злякати” тісто. І сьогодні, навіть якщо ми купуємо паску в магазині, все одно продовжуємо давню традицію — дарувати хліб, що символізує тепло, надію й оновлення. А якщо ви хочете всі разом приготувати дещо особливе, то маємо для вас рецепт бананово-шоколадної паски, яку неможливо проігнорувати.
Гаївки: пісні, що пробуджують землю
Коли після Великодня починає добре пригрівати сонце — саме час для гаївок. Це весняні пісні, які в давнину співали дівчата й хлопці, щоб “розбудити” весну. Гаївки співали в колі — біля церкви, на лузі, у дворі. У піснях люди зверталися до природи, ніби говорили з нею через пісню. В деяких селах навіть обирали «Весну» — дівчину, яку ставили в центр хороводу. А самі пісні часто мали форму загадок, діалогів чи маленьких сценок — це було щось схоже на театр просто неба.
До Великодня гаївок не співали — вважалося, що земля ще “спить”. А от після — саме час пробуджувати її разом, у пісні й танці. Прикладом популярної гаївки є Подоляночка, ви могли її чути.
Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона стояла,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой встань, встань, Подоляночко
Умий личко, як ту скляночку,
Візьмися за бочки,
Покажи нам скочки,
Підскочи до раю,
Бери ту, що скраю.
Поливаний понеділок: крапля здоров’я на цілий рік
У понеділок після Великодня по всій Україні, особливо на заході, завжди було гамірно — бо це день, коли люди поливають одне одного водою. І хоч зараз це сприймається як весела забава, колись то був справжній обряд очищення.
Наші пращури вірили, що вода після Великодня має особливу силу. Вона могла зняти хвороби, змивати зле, додати здоров’я. Тому хлопці зранку йшли обливати дівчат — не для сміху, а з побажанням краси й щастя. Дівчата у відповідь дарували їм писанки — знак вдячності або навіть симпатії.
У деяких селах обливання було не символічним — дівчат могли занурити в діжку з водою. І це вважалося почесним! Також існувала традиція зранку обливати дітей свяченою водою — щоб були здорові, життєрадісні й під захистом на весь рік.
Сьогодні поливаний понеділок став більше жартівливим, особливо в містах. Але навіть за сміхом і досі живе старовинна ідея: весна — це новий початок, і варто почати її чистими — всередині й зовні.
Щоб поєднати цю глибоку символіку з веселощами, пропонуємо сучасну гру для поливаного понеділка.
Гра “Пробудження серця”
У кожного гравця є “серце” з тканини або паперу, прикріплене на груди чи спину. Усі бігають з водяними пістолетами, обливаючи одне одного. Завдання — намочити серце іншому, щоб воно “ожило”. У кого серце стане повністю мокрим — той має пройти головне випробування: повне обливання з голови до п’ят. Це і є символ весняного очищення — як у давній традиції. Потім ця людина приєднується до інших і допомагає “пробуджувати” серця далі.
Гра триває, поки всі не “прокинуться” — веселі й мокрі.
______________________________________________________________________
Коли ми співаємо гаївки, розписуємо писанки, печемо паски та ділимося теплом одне з одним у ці святкові дні — ми ніби простягаємо руку крізь час, та єднаємось зі своїм корінням.
І хоча світ змінюється, деякі речі залишаються з нами назавжди та обростають цінними спогадами. Нехай ці традиції — і стародавні, і християнські, і сучасні адаптації — стануть нагодою бути ближчими. Один до одного. І до себе.
З Великоднем вас. Христос Воскрес!